«У будь-якому ланцюзі є слабка ланка, яка ставить під загрозу існування всієї системи», — вчили класики марксизму-ленінізму. Схоже, що такою ланкою в ланцюжку, під назвою «парламентська більшість», виявилися два Рухи, які постійно перебувають у стані єдності і боротьби протилежностей. НРУ вже неодноразово у своїй «особливій позиції» ставив під велике питання наявність єдиної стратегії дій більшості, — досить пригадати їхні заяви про вихід із більшості в разі обрання Юрія Костенка віце-спікером.
Цього разу скандал у благородному сімействі спалахнув через поділ постів керівників комітетів. Рух Удовенка висловив невдоволення тим, що Рух Костенка «отримав» чотири комітети, маючи всього 23 чоловіка, а їхні найближчі сусіди — всього два. А УНР заявив, що не голосуватиме доти, доки не буде виконуватися домовленість щодо пакетної угоди про розподіл комітетів. Цю позицію підтримала парламентська група Трудової партії та деякі незалежні депутати.
«Неузгодженість зростає», — такий діагноз стану більшості поставив депутат Олег Шевчук (ПЗУ). Однак спікер Іван Плющ, незважаючи на принципову неучасть у голосуванні ряду депутатів, намагався «протискувати» один закон за іншим. Оскільки голосів для позитивного рішення не вистачало, він звернувся до лівих із проханням голосувати щодо тих законопроектів, які не викликають у них принципових заперечень. Ліві демонстративно не брали участі в голосуванні і щиро раділи, спостерігаючи за «розбірками» більшості. Це був їхній маленький тріумф. За два дні до цього вони повернулися до залу, потім, написавши на своєму щиті «desperado» (позбавлений спадщини), вирішили чекати, коли до них звернеться більшість. Чекати довелося недовго... До речі, той факт, що спікер проігнорував незгоду «своїх» і вважав за краще звернутися до противників, може свідчити про те, що правило «обійдемося без ваших голосів», яке раніше застосовувалося стосовно меншості, фактично почало використовуватися і стосовно окремих фракцій більшості.
Чи закінчився, разом із прийняттям бюджету, період відносної стабільності більшості? Найзатятіші песимісти запевняли, що тільки-но більшість прийме бюджет, її можна буде розпустити. Утім, цілком можливо, що депутати все-таки зможуть узгодити свої інтереси (більше того, за інформацією кореспондента «Дня», вони вже це зробили). Але якщо подібні випадки «неузгодженості позиції» постійно повторюватимуться, то питання про долю цієї більшості можна вважати вирішеним. І замість нинішньої аморфної та неврегульованої більшості неминуче має постати справжня партія влади. Не декоративно- неофіційна сила, якою нині є більшість, а могутня, досить монолітна структура.
Ця криза примусила ще раз звернути увагу на дві проблеми. По-перше, наскільки більшість спроможна дотримуватися досягнутих раніше домовленостей і, по-друге, чи можна вести мову про перспективи більшості без чіткого визначення сфери її відповідальності, адже угоду про солідарну відповідальність між Президентом, урядом та парламентською більшістю досі не підписано. Крім того, можна з достатньою мірою впевненості передбачати, що всередині більшості найближчим часом можуть статися істотні зміни. А вже вчора фракції «Батьківщина» і «Громада» «поділилися» (одним депутатом кожна) з СДПУ(о). Можливо, у виступі Президента з посланням до Верховної Ради, що очікується у вівторок, будуть запропоновані нові стимули для більшості — у вигляді змін у питаннях референдуму або сценаріїв реалізації його результатів?
