Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Бійці культурного фронту

Олег Скрипка зібрав у одному «героїчно-пісенному» букеті 15 українських виконавців
21 лютого, 2008 - 00:00
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

До нашого часу багато героїчних пісень — козацьких, січових, повстанських, дійшли вже з рисами народних, обрісши новим прочитанням і звучанням. Наприклад, усім відома «Лента за лентою» сьогодні має декілька текстових, у тому числі й осучаснених варіантів виконання. Її часто можна почути біля вогнищ на вітчизняних фестивалях. Узагалі означений «героїчною піснею» сегмент національної співочої культури, яку взяв на озброєння Олег Скрипка, доволі широкий. До цієї категорії — через непрості історичні віхи — можна віднести третину української пісенної спадщини. «Героїчні пісні — це ті, які вселяють почуття гідності та любов до своєї землі попри все», — узагальнює співачка Марічка Бурмака.

Українська героїчна пісня завжди звучала на фестивалях, ініційованих вічним фронтменом гурту «ВВ» і культурним діячем (де слова «культура» і «діяти» вживаються в адекватному значенні) Олегом Скрипкою. Зокрема, на відомому літньому фесті «Країна мрій» окремо споруджена кобзарська сцена разом із Тарасом Компаніченком, Едуардом Драчем, Святославом Силенком та іншими щороку віддає музичну шану українським героям.

Через те рішення Олега Скрипки відокремити героїчну пісню від фолку в окремий фестиваль «Молода гвардія» здається не просто виправданим, а необхідним. Чому?

— Війна проти нашого народу ніколи не припинялася. Триває вона й досі. Те, що сьогодні відбувається у культурному просторі, можна сміливо назвати інтервенцією або окупацією, — констатує кобзар Святослав Силенко.

— У нашій культурі є все: бордель і високе. Сьогодні бордель заполонив наш простір. Варто лише поглянути, що «іде» з великої ікони, що називається телевізія, — каже кобзар Едуард Драч.

Настає момент, коли культурна толерантність до названих окупантів із боку влади й національної культурної еліти стає загрозливою для держави. Часом ця толерантність переростає навіть у злочин. Очевидно, саме тому українській культурі потрібне героїчне, радикальне втручання — української етнічної музики, українського року, панку, і, врешті-решт, героїчних пісень, які реанімують генетичну пам’ять про часи козаччини чи УПА.

— Радикальне, але не агресивне, — наголошує менеджер гурту «Гайдамаки» Назар Дронь. — Від культурної окупації треба починати звільняти «згори». Перш за все потрібно змінювати державні структури. Бо ті, хто намагається змінювати щось «знизу», б’ються головою об стіну. Хоча за останні два роки можна сказати, що ситуація змінилася на краще: більше української музики почало з’являтися на радіо, більше проводиться мистецьких подій.

Назар вважає, що задум влаштувати фестиваль героїчної пісні дуже цікавий, і Олег Скрипка запросив для його втілення «правильних» музикантів.

— От тільки одного я не розумію: невже «Гайдамаки» не співають героїчних пісень? — справедливо дивується Назар.

Гостей фестивалю біля колишнього Жовтневого палацу зустрічали в повному обмундируванні учні Київського військового ліцею ім. І. Богуна і справжні козаки з пістолями. Олекса Руденко, директор Департаменту військово-культурної антропології Товариства археології та антропології, разом зі своїми поплічниками у військовому автентичному козацькому вбранні палили в повітря, борючись з культурною експансією.

— Ми виконуємо тут функцію історичної цитати, — розповідає Олекса. — Підготували експозицію, присвячену історичній зброї та мундира, що демонструється в рамках фестивалю.

Олекса Руденко вважає, що боротися з культурною окупацією треба тільки за допомогою культурної контратаки.

— Всі 15 виконавців — бійці культурного фронту. Ми молоді та мужні! Зараз країна у стані культурної руїни, а ми намагаємося перенести її в стан культурного ренесансу, — такими словами відкрив концерт Олег Скрипка.

Деякі з «молодих і мужніх» свої виступи готували спеціально до концерту. Зокрема, Фома з гурту «Мандри» і «ВВ», які вперше за свою 20 річну історію виконали стрілецьку пісню. Здивували «Танки», виконавши у зовсім не характерній для гурту манері пісню «Пливе човен, води повен». Тарас Чубай влаштував маленьку патріотичну «вакханалію», разом із усім залом заспівавши «Лента за лентою». Особливо ефектною стала «кода» концерту — Державний Гімн України, заспіваний усіма музикантами, що брали участь у події, разом із глядачами. Вечір продовжився балом за участі учнів ліцею ім. І. Богуна.

Маша ТОМАК, «День»
Газета: