Став на «червоне», став на «чорне».
Усе одно виграє «зеро».
(З к/ф «Блеф»)
Розмови про «модернізацію» якось стихли. Тема вичерпала себе. Олімпійські «рекорди» теж вважали за краще зам’яти. Піарити нічого. Новинка весняного сезону — перспектива відновлення СРСР за найближчих кілька років у складі Росії, Білорусі, Казахстану та долученої до них, тепер уже «проросійської», України. Як випливає зі слів віце-прем’єра Шувалова, спочатку митний союз, потім єдиний економічний простір і спільна валюта. Ну, а потім, саме собою, відбудеться й політична реінтеграція. І все це справа всього декількох років. Західні ЗМІ вже почали бити на сполох: СРСР повертається!
Цікава деталь щодо країн майбутнього СРСР-2. За повідомленням журналу «Форбс», за рік у Росії кількість доларових мільярдерів збільшилося з 32 до 62 осіб. 50 з них живуть у Москві, що робить столицю РФ другим після Нью-Йорка містом світу за кількістю мільярдерів, які проживають у ньому. Наздогнали-таки Америку!
Із країн СНД до переліку «Форбс» увійшло п’ятеро мільярдерів з Казахстану, чотири з України. Це і є кістяк СРСР-2. Головний олігарх Білорусі — Олександр Лукашенко — в списках «Форбс» не значиться. Але й без «Форбсу» зрозуміло, хто є господарем країни в усіх значеннях цього слова.
Таким чином, «радянська» четвірка — Росія, Казахстан, Білорусь, Україна — є проектом об’єднання найбільших олігархів пострадянського простору. Це не «союз робітників і селян», а союз олігархів, які вважають, що об’єднання дозволить зменшити операційні витрати й отримувати ще більші прибутки з підконтрольних країн. Українські олігархи невипадково в єдиному пориві об’єдналися довкола Януковича й уже розпочали «путінізацію» України. Призначення прем’єром Азарова — перший крок у бік створення української «вертикалі». Наступний крок — перетворити партію реваншу, Партію регіонів, на аналог «Єдиної Росії», «зачистити» опозицію й тихо загрібати бабло в співпраці з дружніми олігархами СРСР-2.
Витонченість цієї комбінації полягає в тому, що «для народу» все це підноситься в упаковці «відродження держави», «минулої величі», «братерства народів» тощо. І це працює. Насправді ж йдеться про проект іще більшого закабалення населення й вичавлювання з нього всього, що ще можна вичавити.
За цілями й завданнями це анти-СРСР. СРСР був зрівняльним, антикапіталістичним проектом. Тут цілі абсолютно протилежні — казкове збагачення мізерної меншості за рахунок бідніючої більшості.
Цей проект також є агресивно антимодернізаційним. Йдеться про спрощення управління СРСР-2 із метою отримання великих прибутків із відсталих економік. Джерелом збагачення є закріплення економічної відсталості, а не її подолання. Модернізація вимагає великих витрат і капітальних вкладень, які окупляться через десятки років. Олігархам, які красуються на капіталістичній «дошці пошани» журналу «Форбс», такий бізнес не цікавий. Вони звикли робити бабки, розводячи лохів, а не за рахунок розвитку своїх країн.
Колишній картковий шулер Анатолій Барбакару з роками став розважливим і почав писати викривальні книжки про технології кримінальної розводки людей. У одному з інтерв’ю він розповів, що в «професійному колі» шулери поділяють лохів на дві категорії: на лохів мимоволі й лохів за покликанням. Аби розвести представників першої категорії, слід докласти певних зусиль. Для цього існує відпрацьована техніка розводки, що базується на знанні вразливих місць людської психіки. Другі самі напрошуються, щоб їх обдурили. Це люди від природи довірливі та наївні, які вірять у диво, в чесність інших людей. Ось на них і робляться основні гроші.
У розвинених країнах лохи за покликанням — це ті самі законослухняні громадяни, на яких і тримається будівля західної демократії. Довіра до політичної системи, до бізнес-партнерів, до судів — усе це основа процвітання західного суспільства. Але коли влада в країні в руках політичних наперсточників, то ситуація перевертається. Довірливі й законослухняні громадяни переходять у розряд лохів. Уся публічна політика будується на блефі й розводках. Правлячий клас небачено наживається, а розшарування суспільства збільшується. Як так сталося, що в Україні, яка стоїть на межі дефолту, в Росії, одній із найбільш постраждалих великих економік, у Казахстані, де разом із кризою накрилося «казахстанське диво», кількість мільярдерів зростає? Дуже просто. За рахунок лохів. Мільярдерів стає більше, а зарплати населення зменшуються, фактичне безробіття зростає, середній клас скорочується. Корупція в Росії в період кризи та «активізації боротьби з корупцією», за оцінками експертів, подвоїлися, а якими є «послуги» держави населенню можна переконатися за повідомленнями ЗМІ про факти безчинств чиновників, що стали буденними. Ціни на енергоносії нижчі, тарифи на послуги ЖКГ — вищі, а бензин коштує дорожче, ніж у США.
Так звана еліта не управляє країною, а контролює власність і фінансові потоки. Вона не служить населенню, а розводить його на бабки. Головний ресурс політичних шулерів усередині країни — це довірливість законослухняного населення. Ми вам «відновлення СРСР», а ви нам владу й гроші. Ось такий «суспільний договір».
У зовнішній політиці панують ті самі підходи. Головне завдання — розвести на бабки Захід, зберігши при цьому повний контроль над власністю. У цьому полягає суть «суверенної демократії» та «стратегія» виходу з кризи. Буде в Ірану ядерна зброя чи не буде? Не це хвилює «еліту» СРСР-2. Головне — тримати США й, ширше, Захід на гачку, виторговуючи собі нові чисто конкретні поступки. Якщо в Ірані з’явиться ядерна бомба, ситуація в регіоні загостриться й ціни на нафту неминуче підскочать. От і чудово! Подвійний прибуток. Спочатку виторгувати в США все що можна, обіцяючи запровадити санкції проти Ірану, а потім витончено кинути й нажитися на близькосхідній кризі. Гарно задумано. І нехай європейці носяться зі своїми «цінностями», Обама мріє про без’ядерний світ. Лошари. Головне — бабло й контроль. Решта — туфта, «симулякри».
Зовнішня політика не спрямована на поліпшення добробуту громадян країни, а є лише інструментом збагачення правлячої верхівки. Ядерний арсенал — чудовий засіб для шантажу й вибивання грошей із політкоректних західних лохів. Міфологія «великої держави» та «зміцнення держави» дозволяє маскувати суто корисливі комбінації «еліти» міркуваннями «міжнародної безпеки», «збереження глобального балансу сил», «багатовекторності» політики, «багатополярного світу» й іншими. Юрба західних аналітиків сидить і ворожить, що ж означають ті чи інші заяви Кремля? Висувають теорії, концепції. А «суверенні демократи» зубоскалять. Довірливі ідіоти. «Лохи за покликанням». Як на них не нажитися, якщо вони самі цього бажають? Зрештою, блеф є блеф.
