Надзвичайний і Повноважний Посол України в Арабській Республіці Єгипет Євген Микитенко переконаний, що Каїр є одним із найголовніших «ключів» для ефективного проникнення України на Близький Схід. Український дипломат працює в цій країні з вересня 2006 року. До цього він очолював українські дипломатичні місії в Саудівській Аравії, у Сирійській Арабській Республіці, а також в Об’єднаних Арабських Еміратах. Володіє англійською та арабською мовами. Яких успіхів домоглася наша країна у співпраці з Єгиптом? Які потрібно вжити заходи щодо якісного поліпшення науково-аналітичного та прогнозного супроводження й обґрунтування зовнішньополітичного курсу України у цьому регіоні? Чого міг би повчитися Київ у Каїра, який успішно використовує місцезнаходження на Близькому Сході й уміло балансує між провідними країнами світу? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Євгена МИКИТЕНКА.
— Пане посол, минулого разу ви підкреслили, що «країна пірамід» є «ключовою» державою на Близькому Сході. Думаю, годі говорити, яке значення зараз має цей регіон у політичному та економічному житті планети (одні енергоносії чого варті!) Я так розумію, що проникнення у регіон слід здійснювати саме через ключові держави. Скажіть, будь-ласка, чи маємо ми успіхи на цьому шляху?
— Гадаю, найкращим чином на ваше запитання дасть відповідь одна цифра — за підсумками 2007 року показники зовнішньої торгівлі між Україною та АРЄ склали 1,36 млрд. доларів США, при цьому український експорт — 915 млн. долорів США.
— Ви недарма стукали по дереву минулого разу, говорячи про можливість здійснення цього...
— Звичайно, то був жарт й справа не у дереві, а у копіткій роботі державних та приватних підприємств, ділових кіл держави, дипломатів.
— Цікаво, а як ми виглядаємо із цим показником, скажімо, на фоні наших сусідів?
— Для порівняння — із Польщею єгиптяни мають товарообіг у 300 мільйонів американських доларів. А нашого західного сусіда Каїр розглядає як «передову країну нової Європи» та «шосту найбільшу економічну силу в Європі». Під час нещодавнього візиту президента АРЄ Хосні Мубарака до Варшави провідні єгипетські газети наголошували на ролі Польщі як «неформального лідера» т.зв. Нової Європи.
— Минулого разу ви розповіли, що наше співробітництво з Єгиптом не обмежується лише товарною складовою, а, що особливо приємно, є плідним й у сфері новітніх технологій. Що нового тут?
— У квітні минулого року з космодрому Байконур українським ракетним носієм «Дніпро 1» здійснено успішний запуск першого єгипетського супутника дистанційного зондування Землі «МісрСат 1», якийбуло виготовлено в Україні українськими та єгипетськими фахівцями. Зараз до Єгипту прибули українські спеціалісти для завершення необхідних робіт щодо відкриття станції для управління космічним супутником, яке заплановане на квітень цього року на території єгипетського космічного містечка під Каїром.
— Я так розумію, це буде непересічною подією в історії двосторонніх відносин. Чи очікується присутність високих гостей з обох сторін?
— Так. Ми з нашими єгипетськими партнерами надаємо великого значення цій події.
— Чи не могли б ви більше розповісти про саму програму?
— Під час першої стадії, яка триватиме шість місяців, станція для спостереження за космічним супутником «МісрСат- 1» буде обслуговуватися спільною україно-єгипетською командою. Українські фахівці інструктуватимуть єгипетських колег щодо обслуговування станції, підготовки її для отримання фотозйомок із супутника єгипетського озера Насер, річки Ніл, перспективних місць у Західній пустелі, а також інших потенційно важливих місць на території Єгипту.
— Приємно, що саме у сфері новітніх технологій ми змогли випередити таких визнаних світових «важковаговиків», як США, Росія, Євросоюз чи Китай. До речі, а як складаються стосунки Єгипту з цими світовими потужностями?
— Ви поставили дуже цікаве й не таке вже просте запитання. На даний час Близький Схід став одним із провідних центрів формування нової світової геополітики. А оскільки Єгипет зав’язаний фактично на усій близькосхідній проблематиці, тобто є тим самим «ключем» до регіону, то й, природньо, інтерес до цього «ключа» з боку названих вами «важковаговиків» є особливий.
— Напевно, й конкуренція між ними?..
— Безперечно.
— Хто з них може похвалитися найбільшими успіхами у цьому? Американці?
— Знаєте, єгипетська зовнішня політика не така вже проста. Гадаю, нам є чому у них повчитися. Хоча Єгипет є другою державою у світі після Ізраїлю по споживанню американської допомоги (кожен рік АРЄ отримує 1,3 млрд. дол. США у якості військової допомоги та 800 млн дол. США на інші потреби), держава уміло використовує своє стратегічне положення у регіоні.
З одного боку, єгипетська сторона задіює дружні стосунки із США як суттєвий важіль у боротьбі за лідерство в арабському світі (перш за все, із Саудівською Аравією). З іншого боку, використовуючи зацікавленість на нинішньому етапі Вашингтона у «поміркованих союзниках» на Близькому Сході, офіційний Каїр добився істотного обмеження втручання Білого дому у внутрішньополітичні справи держави.
— І «заграє» з головними конкурентами США?
— Я би вжив термін — «дотримується балансу». У Каїрі добре розуміють, що, зважаючи на низку проблем у близькосхідній політиці США, буде посилюватись з боку інших «важковаговиків», як це називає низка американських спеціалістів із близькосхідної проблематики, «виманювання арабських країн з американського табору». Застосування елементів «реальної політики» до «сильних світу цього» несе значні вигоди для Єгипту. У тому числі й фінансові.
— Ви маєте на увазі згадану вами американську допомогу?
— Не тільки. Скажімо, під час візиту у лютому минулого року до АРЄ Комісара ЄС із питань зовнішніх зв’язків та європейської політики сусідства Беніти Ферреро-Вальднер було оголошено, що Євросоюз надає Єгипту фінансову допомогу на суму 558 млн. євро «на підтримку єгипетських реформ». Крім того, нею, фактично, було повторено слова Єврокомісара з питань торгівлі Пітера Мандельсона щодо «вражаючого економічного прогресу» Єгипту за останні роки та «помітного зміцнення двосторонньої співпраці».
— Гадаю, враховуючи наші європейські устремління, й тут ми могли б перейняти дещо з єгипетського досвіду?
— Як не дивно на перший погляд, так. Приміром, обсяги торгівлі між ЄС та АРЄ щорічно зростають на 20%, експорт Єгипту до країн ЄС сягнув 3 млрд. дол. США. Крім того, Євросоюз вийшов на перше місце серед інвесторів до єгипетської економіки (понад 50% від загальної суми інвестицій).
— Цікаво, а наш «східний сусід» — Росія — витримує економічну конкуренцію з Америкою та Європою на «єгипетському полі»?
— Принаймні, намагається. Скажімо, минулого року під час візиту міністра промисловості та енергетики Росії Віктора Христенка було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо створення російської промислової зони в АРЄ, відповідно до якого російська промзона площею в один мільйон квадратних метрів має бути розташована на середземноморському узбережжі в індустріальному районі «Бург ель-Араб» (це у 30 км на захід від порту Александрія).
— На чому вона спеціалізуватиметься?
— Планується, що на території промзони будуть реалізовуватись проекти у сфері авто- та авіабудування, виробництва обладнання для електростанцій та нафтової промисловості. Єгипетська сторона також висловила зацікавленість у відкритті підприємств з виробництва обчислювальної техніки, апаратів для опріснення морської води, а також медичного обладнання. При цьому частину виробленої у російській промзоні продукції планується експортувати в інші країни близькосхідного регіону.
— Напевно, таке уміле балансування Єгипту між світовими потугами сприяє підвищенню авторитету держави у регіоні? Адже Близький Схід традиційно знаходився на перехресті торговельних шляхів, а уміння використовувати на свою користь стик інтересів різних сторін завжди цінилося на «східному базарі»...
— Звичайно, з тих часів багато чого змінилося. Проте мушу з вами погодитись, що уміло побудована єгипетська політика по відношенню до «важковаговиків» сприяла набуттю Єгиптом іміджу «третьої сили» на Близькому Сході, «незалежного гравця» у регіоні, а також «зваженого і розсудливого миротворця». Це дає можливість країні успішно конкурувати з іншими потенційними регіональними лідерами регіону — Іраном, Ізраїлем чи Саудівською Аравією.
— Хто з них чим може похвалитися перед Єгиптом?
— Іран сьогодні називається державою з «імперськими амбіціями», вираженими у прагненні розбудувати Близький Схід у відповідності зі своїм баченням та, головне, маючи можливості втілити свої наміри у життя. Держава володіє 16% світових запасів природного газу та 10% нафти, а також активно веде розробку власної ядерної програми. Ізраїль є єдиною державою регіону, яка має сучасну економіку, здатну конкурувати на світовій арені, володіє ядерним арсеналом та має найсучасніші у регіоні збройні сили. Саудівська Аравія володіє 25% світових запасів нафти та має амбіції на лідерство в арабському світі...
— Як і Єгипет, напевно?..
— Так, безперечно. У Каїрі переконані, що наявність однієї з найпотужніших армій та найбільшої кількості населення на Близькому Сході, виважена регіональна політика, а також стратегічне розташування держави («зав’язаність» як на близькосхідній, так і на африканській проблематиці) дають усі підстави Єгипту називатись «лідером арабського світу».
Як би там не було, за будь- яких обставин, саме від успішного розвитку стосунків з Каїром, де, до речі, розташована штаб- квартира Ліги арабських держав, значною мірою залежить результативність політики будь-якої країни як у арабському світі зокрема, так і близькосхідному регіоні загалом.
— Приємно, що саме із цим «близькосхідним ключем» Україні вдалося налагодити плідне співробітництво. А чи є у нас ще резерв для розширення співпраці? Чи можемо ми підібратися поближче до світових «важковаговиків»?
— Ми переконані, що — так. Існують пропозиції стосовно реалізації пріоритетних цілей України щодо розвитку відносин як з Єгиптом, так і з державами регіону загалом.
— Можете поділитися з читачами нашої газети деякими з них?
— На нашу думку, виходити потрібно із збереження та активного використання фактору рівнонаближеності України у політичному та економічному аспектах до головних учасників близькосхідного протистояння, що дозволятиме активніше залучатися до зусиль міжнародного співтовариства для розв’язання регіональних проблем.
Крім того, це дасть можливість проводити лінію більш агресивного розвитку торговельно- економічних зв’язків з державами регіону, насамперед, у двох сферах: металургійно-металообробній та сільськогосподарській.
— Напевно, варто при цьому врахувати наших конкурентів?
— Активізація на близькосхідній політико-економічній арені нашої потенційно впливової держави після вступу до СОТ несе в собі посилення конкуренції між Україною та традиційними постачальниками до регіону промислової (перш за все, Росії, Китаю, Індії, Німеччини) та сільськогосподарської (США, Франції, Австралії) продукції.
За цих обставин, важливим для України є розвиток мережі дипустанов, розгортання у них діяльності торговельно-економічних місій, військових аташатів, створення широкої міжнародно-правової бази двосторонніх відносин, обмін візитами вищого і високого рівня, активність у міжнародних організаціях і форумах у питаннях, що стосуються проблематики регіону, а також здійснення добре пророблених політичних ініціатив.
Крім того, на моє глибоке переконання, з огляду на те, що на даний час Близький Схід стає одним з головних центрів формування нової світової геополітики, потрібно вжити заходів щодо якісного поліпшення науково- аналітичного та прогнозного супроводження й обґрунтування зовнішньополітичного курсу України у регіоні.
— Які практичні кроки ви бачите на цьому шляху?
— У цьому контексті доцільно було б створити ефективну постійнодіючу міжвідомчу Робочу групу для опрацювання нової редакції основних засад політики України на Близькому Сході з урахуванням тих серйозних змін, що стались у світі загалом та у регіоні зокрема протягом останніх років.
Крім того, як переконливо засвідчує світовий та вітчизняний досвід, необхідно сприяти підвищенню ролі громадських організацій у забезпеченні реалізації стратегічних завдань близькосхідної політики держави, розвитку співробітництва України з країнами близькосхідного регіону.
З огляду на порівняно вагому представленість України у ньому, у випадку реалізації викладеної моделі політико-ділової активності та в разі її успіху цю модель можна було б застосувати і для посилення зв’язків з іншими компактними та важливими для України регіонами (наприклад, Південно-Східна Азія, Латинська Америка тощо).
Вважаю, що уже прийшов той час довести, що ми можемо бути у вісімці кращих не лише у футболі.
— Дякуємо вам, пане посол, за цікаву розмову. До речі, про футбол. Наскільки мені відомо, нещодавно збірна Єгипту стала чемпіоном Африки...
— До слова, вдруге поспіль.
— Як, на вашу думку, товариський футбольний матч між збірними Єгипту та України був би цікавий для глядачів?
— Без сумніву. Як футбольний болільник можу стверджувати, що це дві співмірні за силою команди. Як, до речі, клубний чемпіон Африки — каїрський клуб «Аль-Аглі» та київське «Динамо» чи донецький «Шахтар». Переконаний, такі товариські зустрічі сприяли б подальшому утвердженню іміджу України та Єгипту як дружніх та взаємовигідних партнерів.
