Вчора трійця відомих в Україні політологів, причетних до редагування журналу «Політична думка», Олександр Дергачов, Володимир Полохало та Сергій Макеєв зібрали прес-конференцію, на якій спробували розібратися у важливому напередодні виборів явищі «адміністративний ресурс» та відповісти на питання: чи приречені українські вибори на те, що адмінресурс буде визначальним у характері і підсумках виборів? Та чи існують можливості демократичної протидії застосуванню цього демона будь-якої спроби волевиявлення наших громадян?
Після орієнтації журналістів в термінології та пояснення, що адмінресурс — «це потенціал адміністративної мобілізації електорату керівними групами з метою досягнення бажаного результату», шеф-редактор згаданого журналу В. Полохало звернув увагу, що «сьогодні в суспільстві спостерігається спокійне ставлення до застосування адмінресурсу як норми демократичних виборів. Крім того, існує певна демонізація ролі адмінресурсу та перебільшення його значення в ході виборів і одночасно недооцінка його в період передвиборної кампанії». Останнє, як виявилось, більш небезпечне, тому що, на думку політологів (і це, власне, було найважливішим, що експерти спробували донести в ході своїх виступів), особливістю застосування адмінресурсу на майбутніх парламентських виборах буде чи, точніше сказати, є те, що цей ресурс найповніше і найактивніше застосовується вже зараз.
Більше того, він, на думку В. Полохала, вже на дві третини реалізований, на відміну від минулої парламентської кампанії, де найбільш повно адмінресурс реалізувався безпосередньо на самих виборах у вигляді фальсифікацій результатів голосування. «Політичний режим намагається сформувати такі блоки і таких політичних акторів, які не зацікавлені в реальній конкуренції і не матимуть ідеологічних розбіжностей, які б спонукали до цієї конкуренції», — вважає В. Полохало. На його думку, про це красномовно свідчить те, як відбувається формування блоку Ющенка (блоку «Наша Україна» —
Авт. ). Останні події, вважає політолог, підтверджують, що «Наша Україна» «справді є політичним проектом Банкової і фактично пропрезидентським блоком». До речі, тією ж мірою, що і блок, охрещений журналістами ТУНДРою. Продовженням схеми передвиборного застосування адмінресурсу експерт вважає участь у виборах мера Києва Олександра Омельченка з «Єдністю», який буде мати спільне електоральне поле з В. Ющенком. Між усіма цими проектами влади «просто неможлива конкуренція», вважає В. Полохало.
Директор Центру політичного аналізу та прогнозування при журналі «Політична думка» Сергій Макеєв серед аутсайдерів застосування адміністративного ресурсу назвав три політичні сили: два ще досі віртуальні блоки «Наша Україна» та блок «Партія Регіонів + Трудова Україна + НДП + Аграрна партія» і ще більш віртуальну партію влади, на яку, на думку політолога, в суспільстві існує очікування, яке він оцінив у 15%. Тобто, якщо на горизонті з’явиться політична сила, яка скаже «Ми з Президентом» і навіть обере відповідну назву, вона може спокійно розраховувати на 15% електоральних голосів.
Наступний етап застосування адмінресурсу і, власне, те, на чому досі зосереджували увагу й іноземні спостерігачі, і вітчизняні експерти, на думку політологів, може здійснюватися на рівні фальсифікацій на самих виборах — виборчі комісії, ранні голосування, армія, тюрми. Але він фактично не вплине на результати виборів. Тому що вже сьогодні суспільство, або електорат, за визначенням В. Полохала, програє адмінресурсу з рахунком 3:1 (на минулих виборах цей рахунок був 3:2 на користь влади).
І все ж, вважають політологи, боротися з уже визначеними правилами гри можна. Щоправда, рецепти пропонують досить дивні. Наприклад, на думку Олександра Дергачова, мало не єдиним способом боротьби з адмінресурсом може бути «своєрідна партизанська боротьба всередині проектів, які здійснює влада». В Полохало назвав цей спосіб «розколом еліт». «Тільки розколи еліт і гостра конкуренція між ними в межах формальних інститутів, — на думку експерта, — створять базу для політичної конкуренції». І відповідно, до конкурентних, а отже, демократичних і чесних виборів.
