Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Бочка дьогтю

13 січня, 2009 - 00:00

Ну все ж таки без ложки дьогтю, яка зіпсує діжку меду, ми ніяк не можемо обійтися. Певна річ, мова про газовий конфлікт між Києвом і Москвою. Все відбувалося за традиційним сценарієм. Кремль вчергове почав брехати, навіть не турбуючись про те, щоб йому вірили: спершу начебто Україна перекрила газопостачання, а потім, виявилося, що він сам опустив «заслонку», але й тут Україна називалася винною. Так само було в Грузії, коли Росія щодня оголошувала, що виводить свої війська з міста Горі, але потім вояки виявлялися на тому самому місці.

Та Господь із нею, з тією російською верхівкою, — це в неї вже хвороба така, і, здається, хворого тільки могила вилікує. Мова про нас. Приємно відзначити, що чи не вперше Україна діяла адекватно. Президент Віктор Ющенко виступив по телебаченню, навів конкретні цифри, послався на конкретну домовленість між Києвом і Москвою — і ці всі факти продемонстрували, що претензії Медведєва і Путіна — просто чергова істерична маячня. Мало того, Президент Ющенко і прем’єр-міністр Тимошенко раптом об’єдналися і виступили зі спільною заявою, з якої також випливало, що звинувачення України у крадіжці газу не відповідають дійсності. Таке примирення «заклятих друзів» не могло не справити позитивного враження як всередині країни, так і за її межами. Ну просто-таки настала внутрішньополітична ідилія на тлі зовнішніх загроз!

І раптом, як Пилип із конопель, вискочив заступник голови Секретаріату Президента Роман Безсмертний. Він заявив, що Юлія Тимошенко діє як спільник Кремля. Ця заява сталася у розпал газового «наїзду» з боку Росії. І це був шок. Ну, взагалі-то, пам’ятаючи ніжні стосунки, що виникли у нашої Юлі з їхнім Вовою, можна припустити все, що завгодно. Можуть бути підозри, що наша глава уряду діяла кулуарно. Але подивімося на цю заяву очима простих громадян. Щойно Тимошенко публічно виступила разом з Ющенком із декларацією, котра ніяк не могла сподобатися Кремлю. Тимошенко веде телефонні розмові з керівниками інших держав і дає їм інформацію, яка ніяк не може сподобатися Кремлю. Все виглядає так, що глава уряду захищає інтереси України. І раптом секретаріатський чиновник звинувачує її фактично у державній зраді на користь Кремля. За його словами, Москва штучно створила газову кризу в Україні, аби дати Тимошенко додаткові козирі в її внутрішньополітичній боротьбі, у тому числі — на майбутніх президентських виборах. Слухають це все рядові громадяни і думають собі: «Ото Москві більше нічого робити — тільки закрутити скандал на весь світ із однією-однісінькою метою — провести Юлю в президенти України».

Можна припустити, що Безсмертному відомо більше, ніж рядовим громадянам. Але в такому випадку потрібно ці факти навести. І, мабуть, зробити це у час трохи інший, ніж розпал газової війни. Інакше ці всі звинувачення виглядають так само, як звинувачення з боку Кремля. В них повірить хіба той, хто дуже хоче повірити.

Юрій ЛУКАНОВ
Газета: