Різдвяно-зворушливі його приходи у почті Віктора Ющенка на новорічні ялинки вкотре демонстрували, що Ступка вміє приймати встановлені правила гри і ладнати з можновладцями; відвідування театрального капусника — що, як і раніше, не цурається світського життя; похід до Молодого театру на «Рехувілійзора» — що цікавиться ввіреною йому вотчиною, з одного боку, а з iншого — що так само демократичний і широкий. Спектакль приймав прихильно, до імпровізації акторів, які вставили в текст фразу: «Міністр заплатить усі борги», — поставився з гумором, опісля зайшов до гримерки поздоровити колег. Однак у всьому цьому, повторюю, був ще знайомий Ступка.
А вчора мені довелося побачити його вже в іншій якості, на першій колегії Міністерства культури та мистецтв, яка проходила спільно з президією Академії мистецтв України (нагадаю, вона заснована 1996 року як творчо-наукова організація у сфері художньої культури). Засідання вели Богдан Ступка і Андрій Чебикін, президент АМУ. На порядку денному було два питання: про співпрацю в науковій сфері міністерства і АМУ, а також про наукову концепцію державної програми «Розвиток музичної культури України у світовому контексті».
Сучасне українське мистецтвознавство перебуває, якщо й не в кризовому стані, то далеко не в чудовому. З одного боку — великий науковий потенціал. З iншого — нескоординованість роботи інститутів і вчених. Безгрошів'я не сприяє розвиткові фундаментальної науки i не дозволяє опублікувати готові праці. Упорядити цю діяльність покликана постанова, прийнята колегією та президією. А додатком до неї стала довгострокова програма фундаментальних наукових досліджень АМУ — велика, різноманітна, безсумнівно потрібна, але вельми фантастична. Понад 40 найменувань видань (деякі з них багатотомні) розраховані, по-доброму, років десь на двадцять.
Богдан Сильвестрович зацікавлено слухав присутніх, після чого досить енергійно резюмував: «Нічого з цього не вийде». І пояснив, що напередодні він зустрічався з прем'єр-міністром, і той попросив до понеділка, до 10.00, подати йому стратегічний план основних, найважливіших (з обгрунтуванням) заходів на рік і невідкладних заходів, на які буде виділено державні кошти. На інше — шукайте спонсорів, створюйте фонди і т. ін. Тож, якщо одне-два видання держава профінансує, то кошти на інші треба добувати самостійно. І так — у кожному з видів культури. З цим Богдан Ступка нараду залишив — за розкладом він уже запізнювався на чергову зустріч. На моє запитання, що йому особисто видається найважливішим, признався: «Я консультуюся, вникаю в проблеми. Усе решта — в понеділок».
Ступка справив враження людини досить реалістичної, але при цьому — вельми напористої. І його жарт про те, що ввірене йому міністерство потрібно перейменувати на міністерство оборони культури і мистецтв, хочеться вірити, має сенс.
А коли міністр остаточно вирішуватиме, що конкретно йому захищати, сподіваюся, два матеріали в нашій газеті (див. 5-ту стор.), які розглядають професійну освіту в Україні з різних точок зору, йому знадобляться. До речі, в тексті названої мною програми розвитку музичної культури сказано, що сучасна система музичної освіти, що поєднує школу — училище — консерваторію, структурної перебудови не потребує. А от про джерела її фінансування сказано досить туманно.
