Будь-яка країна, вступаючи в міжнародні переговори, хоче бути або, принаймні, здаватися сильною. Колись для цього достатньо було викотити на парад гармати, танки, ракети. Сьогодні, слава Богу, підхід інший. Слід демонструвати економічну стабільність, підйом промисловості, зростання добробуту населення, отже, його потенційно високу підтримку свого уряду. Така країна виглядає згуртованою і сильною. Їй вірять і хочуть мати з нею справу.
Природно, ці прописні істини добре відомі й українській владі. І не випадково телефонна розмова Президента України Віктора Януковича з директором-розпорядником Міжнародного валютного фонду Домініком Стросс-Каном відбулася саме в день приїзду до нашої країни прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна. Причому в розмові з Вашингтоном наш Президент зовсім не виглядав як людина з протягнутою рукою. Він, зокрема, висловив упевненість у тому, що нинішня ситуація в Україні дає підстави для продовження програми співпраці з МВФ. Сторони обговорили хід виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику, ухваленого між Україною та МВФ, і відзначили «взаємне виконання взятих зобов’язань». Звідси висновок — за підсумками роботи в Києві місії МВФ, яка прибуде наприкінці листопада, Україна може розраховувати на черговий транш кредиту цієї організації.
Наші контрагенти на переговорах і, прямо скажемо, суперники в змаганні на конкурентоспроможність і виживання у сучасному світі добре знають, що такий кредит створює своєрідну подушку для непростих економічних реформ. Трохи схиливши голову перед МВФ і його далеко не завжди популярними в народі вимогами, ми тим самим все ж відкриваємо перед країною перспективи для розвитку і зростання.
Так само добре продуманою і прорахованою була й заява прем’єр-міністра нашої країни Миколи Азарова, що прозвучала напередодні путінського візиту. За його словами, 2011 року Україна може вийти на докризовий рівень валового внутрішнього продукту. Зустрічаючись з канадським колегою Стівеном Харпером, Азаров улесливим голосом розповідав, що 2009 року у зв’язку зі світовою економічною кризою ВВП України скоротився на 15%, а дефіцит державного бюджету перевищив 16%. «Цього року, — і тут легко уявити, якого поважного вигляду набув керівник українського уряду, — нам вдалося скоротити дефіцит до 5%. Відбувається стабільне відновлення економіки, зростання ВВП складає близько 5%. Ми сподіваємося, що наступного року вийдемо на докризовий рівень ВВП». Як підрахували в Інтерфакс-Україна, таким чином, наступного року темп зростання ВВП складатиме 12,2%. Інакше як амбітною таку заявку не назвеш!
Як видається, нічого іншого, окрім пошани, вона у Путіна не викличе. Тим паче, що цей азаровський прогноз, явно загострений на російсько-українському переговорному процесі, був того ж дня підтриманий вивіреною оцінкою Національного банку України. Він визначає темп зростання української економіки в січні — вересні цього року на рівні близько 5%. Експерти банку вважають, що «економічне зростання відбувається темпами вище очікуваних, що принесе позитивні сигнали для бізнес-середовища до кінця поточного року». Одночасно Нацбанк підкреслює, що підвищення зовнішнього інвестиційного попиту зумовило високі темпи зростання промислового виробництва, тоді як стабільне зростання реальної заробітної плати підтримує внутрішній споживчий попит.
Думається, було б неправильно вважати, що вітчизняна опозиція лише ставить палиці в колеса урядовим зусиллям представити Україну на переговорах з могутнім сусідом не менш сильною країною. Наприклад, голова парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська, коментуючи підсумки економічної діяльності України за дев’ять місяців 2010 року і лише трохи перегнувши палицю, дає зрозуміти, що уряд Азарова, як і його колеги в Європі, не боїться непопулярних заходів, зокрема, інфляції, й налаштований на те, аби українці сильніше затягнули паски.
Визнавши, що в країні справді є проблеми, які не можна вирішити «за один день», прем’єр все ж з легкістю перестрибує через підставлені йому стрункі опозиційні ніжки. «Останнім часом доводиться чути багато нісенітниць щодо економічної ситуації в країні, — відбивається Азаров. — Йдеться про якусь необѓрунтовану емісію, про нібито якийсь економічний провал в країні. Це повна нісенітниця, безглуздість, і я б назвав це абсурдом — називати біле чорним».
Хто переможе в цій інформаційній колотнечі, направленій, звісно ж, не стільки навіть на гостей, скільки на громадян країни? Про наші думки розкажуть вибори. А гості, попри показане їм чорно-біле кіно, вчора не дали відповідей на наші сподівання стосовно ціни на газ. У чому ж наша сила, брате?
