Дуже ймовірно, що екс- прем’єр Італії Романо Проді висловлював у цьому випадку свiй погляд. Так само, як і тоді, коли зауважував, що потрібно визначити критерії розширення ЄС, бо той факт, що українці чи вірмени почуваються європейцями, нічого не означає, оскільки так само європейцями почуваються новозеландці. Схожу заяву у вересні цього року уже робив комісар із розширення ЄС Гюнтер Ферхойген, однак українська верхівка всерйоз його слова не сприйняла. Він — чиновник, який просто не уповноважений звітувати за усі країни, які входять до Союзу. Дещо інша справа з Романом Проді. Президент Єврокомісії призначається урядами країн-членів, потім його кандидатура схвалюється Європейським парламентом. Таке подвійне «узаконення» дає йому політичну владу, яка відображається в багатьох напрямках. Він визначає пріоритети діяльності Єврокомісії, він бере участь у зустрічах на високому рівні, він уповноважений представляти всю Єврокомісію. При цьому треба зважати, що висловлювати позицію цього впливового органу президент може тільки за принципом колективної відповідальності. Чи радився він із іншими представниками Єврокомісії, перш ніж робити заяви про відсутність місця для України в розширеному ЄС? Навряд чи. Водночас головним є те, що президент Єврокомісії — це не президент Євросоюзу. А тому офіційними висловлювання про зовнішньополітичні перспективи ЄС Романо Проді можна було б вважати тільки тоді, коли його уповноважили б це зробити всі 15 урядів країн-членів. Отож, дуже схоже, що Романо Проді висловлював лише особисту думку. Хоч і дуже необережну.
Наслідком висловлювань подібного роду можуть стати чергові спекуляційні заяви вже всередині самої України. Чи багато користі отримає Брюссель від появи в Києві запитань: «А чи варто нам прагнути вступати до ЄС, коли нас там не чекають?» Чи вигідні Євросоюзу заяви з Москви: «Вони вас все одно не приймуть. А ми вже сьогодні запрошуємо вступати до ЄвраАзЕСу». Можна припустити, що Проді мав на увазі недалеку перспективу. Україна, дійсно, через рік- два повноправним членом ЄС не зможе стати і на це не претендує. Поки що українські дипломати наголошували на необхідності сигналу від Брюсселя, що повна інтеграція України з ЄС можлива. У свою чергу брюссельські дипломати наголошують на нинішній великій завантаженості у зв’язку з наступною хвилею розширення 2004 року. Проте це не означає, що вони абсолютно не зважають на Україну. На засіданні Ради міністрів Європейського Союзу, яке пройшло минулого тижня на рівні міністрів закордонних справ, було ухвалено рекомендації щодо активізації відносин ЄС з Україною, Білоруссю і Молдовою. Побажання Києва при цьому, за словами українських дипломатів, були враховані. Зокрема, Україна висловлювала занепокоєння, що нашу державу поставлено в один ряд з Білоруссю та Молдовою. У Брюсселі нібито визнали необхідність диференційованого підходу. Держсекретар з європейської інтеграції МЗС Олександр Чалий, до того ж, на цьому тижні заявив, що рекомендації ЄС не перекреслюють євроінтеграційну перспективу України.
Пам’ятається, раніше на запитання журналістів про можливість членства України в ЄС Романо Проді відповідав: «А чому ні?» Яким його словам вірити зараз?
