Водночас Президент звернув увагу на низку недоліків ухваленого
документа. На думку глави держави, прийнятий бюджет не зорієнтований на
розв’язання найгостріших і найневідкладніших соціальних питань. Зокрема,
не передбачені кошти на підвищення мінімального розміру заробітної плати,
а в макроекономічних прогнозах, на яких базується бюджет, закладено зменшення
реальної зарплати робітників і службовців. Л. Кучма підкреслив також необхідність
компенсації втрати частини прибутків військовослужбовців і працівників
правоохоронних органів внаслідок ліквідації пільг і компенсацій. Президент
висловився за прийняття парламентом і Кабміном «енергійних і своєчасних
заходів, які пом’якшили б можливі негативні наслідки недоліків бюджету».
Це стосується передусім проблеми міжбюджетних відносин — Президент вважає
за «ненормальне», що всі регіони, за винятком міста Києва і Автономної
Республіки Крим, є дотаційними. Крім того, бюджет, на думку Л. Кучми, «не
передбачає необхідних передумов для суттєвого ослаблення податкового тиску,
що надзвичайно важливо для забезпечення економічного зростання і поліпшення
фінансового становища підприємств, передусім у виробничій сфері».
Народний депутат Олександр Лавринович в інтерв’ю кореспонденту
«Дня» прокоментував:
— Цей бюджет готувався в екстремальних умовах, коли не
було можливості привести всі його положення в чітку відповідність з юридичними
і конституційними нормами.
Щодо зауважень Президента з приводу бездефіцитності областей
і бездефіцитності бюджету, то під час обговорення цього положення відбувалася
досить серйозна боротьба між парламентом і урядом. І тоді позиція глави
держави в процесі обговорення співпадала з позицією бюджетного комітету.
Крім того, я вважаю, що під час підготовки послань Президента не зовсім
чітко було оцінено всі параметри регулювання податкового тиску. Адже якщо
взяти курс на скорочення податків, то треба серйозно зменшувати прибуткову
частину бюджету. І, отже, при прийнятті бюджету треба було або зберігати
негативний баланс з бюджетним дефіцитом, або скоротити ті галузі, які не
можуть вижити за нинішніх умов. Таким чином, якщо треба було знизити податковий
тиск і підняти зарплати, то, очевидно, треба мати інше джерело прибутків,
яке перекривало б ці витрати. Ні уряд, ні парламент не зуміли знайти такого
джерела. Можливо, хтось із тих, хто працює поруч з Президентом, і знає,
звідки можна взяти ці кошти. За такого випадку про це варто було говорити
раніше, під час роботи над проектом бюджету. Зараз це мені представляється
дуже правильним побажанням, але особисто я не знаю, яким чином це можна
було б реалізовувати в прийнятому парламентом бюджеті.
Народний депутат Інна Богословська зазначила, що бюджет
приймався в умовах безпрецедентного тиску з боку МВФ, який вимагав дотримання
макропоказників:
— Всі зауваження, висловлені Президентом, — це ті зауваження,
які може зробити будь-який український поміркований політик. Водночас треба
враховувати суб’єктивний чинник — міністр фінансів Ігор Мітюков є виключно
послідовним прихильником максимальної централізації бюджету. Оскільки під
час ухвалення бюджету Мітюков мав дуже сильні позиції як головний провідник
ідей МВФ, то довелося слідувати його концепції. Зараз треба прийняти доповнення
до бюджету, оскільки прийнятий бюджет практично залишає «голими» регіони
— ми обіцяли дати в регіони 1 млрд. 600 млн. гривень, щоб зробити місцеві
бюджети бездефіцитними.
Щодо ослаблення податкового тиску, то, безумовно, це те
завдання, яке необхідно ставити, але виконати його цього року було неможливо.
Цей бюджет не можна було приймати на новій податковій політиці, оскільки
старий Кабінет Міністрів був проти зміни оподаткування. А у нового Кабміну
в умовах цейтноту не було можливості переглядати бюджетну політику.
