На вчорашньому Кабміні глава уряду Юлія Тимошенко вирішила радикально пожвавити суто теоретичну суперечку про те, чи досягла свого дна криза в Україні, й зробила ще смілівіший висновок: економіка починає поступово реанімуватися. За її словами, промвиробництво в червні, порівняно з травнем, зросло на 3,1%, а виробництво харчових продуктів — на 1% проти червня минулого року. Прем’єр розуміє, що все це лише дуже скромний початок втілення її антикризової політики, але перші успіхи надихають, як говорили колись, на нові дерзання.
У цьому плані особливо вражає видана прем’єром Мінфіну вказівка розробляти проект державного бюджету-2010 на основі нового Бюджетного кодексу, ухваленого парламентом, але ветованого Президентом Віктором Ющенком. Сміливість, як то кажуть, міста бере. Але боязка рука законослухняного громадянина, який у всьому сумнівається, мимоволі тягнеться до Конституції України. А там чорним по білому: «Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України й постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції й законів України». І це все. Крапка. Більше жодних підстав. Проте журналістські диктофони зафіксували: «Ми формуємо проект бюджету на 2010 рік саме в концепції нового Бюджетного кодексу, й ми не відступимо від цього ні на один крок», — наполягає прем’єр на задуманій нею благій справі — бюджетній реформі, що забезпечує незалежність і процвітання місцевих бюджетів.
Нагадаємо, що відхилений Президентом Бюджетний кодекс передбачає прямі взаємовідносини між державним бюджетом і безпосередньо бюджетами сіл, селищ і міст районного підпорядкування, а також формульний розрахунок відповідних трансфертів. У результаті зведений бюджет країни складатиметься не з 700 бюджетів, як сьогодні, а з 12 тисяч. Київська вулиця Грушевського стає для всіх них добродійником, тоді як районна й обласна влада, по суті, втрачає значну частину свого впливу на периферію. Проте ці підходи були схвалені не лише парламентом, а й під час багатолюдних нарад з главами сільрад. Новий бюджетний кодекс здобув прем’єрові в середовищі сільських голів відчутну підтримку, зокрема й політичну.
Чи лише цим керувався Президент, коли приймав рішення ветувати кодекс (Тимошенко сказала: «...Це крок політикана, а не політика»)? На думку Ющенка, нова редакція не вирішує головного питання місцевого самоврядування — відповідності ресурсів, що виділяються, покладеним на органи місцевого самоврядування витратним повноваженням. Президент вважає, що розрахунок нормативів бюджетної забезпеченості майже не прив’язаний до реальної ціни соціальних послуг. При цьому, як побоюються радники Президента, Бюджетний кодекс фактично розвалює інтеграцію адміністративно-територіальних одиниць в єдину державу, консервує нинішню систему адміністративно-територіального устрою, створює нові ризики для наростання міжрегіонального напруження й напруження за лінією «село — місто».
Певна річ, прем’єр дещо перегнула палицю, коли закликала Мінфін керуватися заветованим кодексом. Насправді вона, звісно, все ж розраховує подолати вето й спробує об’єднатися в цьому з Партією регіонів (яка, за словами першого віце-спікера Олександра Лавриновича, за подолання вето голосувати не збирається). Але ж можна використати ще важелі й лояльність спікера парламенту Володимира Литвина. Він уже запропонував свій, компромісний варіант, відповідно до якого «на 2010 рік у новому Бюджетному кодексі визначити не 12,5 тисяч місцевих бюджетів, а, наприклад, дві тисячі бюджетів. Цей експеримент можна провести в низці областей і подивитися, як це працює на людей», — сказав спікер, який потрібен країні. Він стверджує, що Президент мав цей документ підписати навіть із урахуванням 5% уточнень, які внесені Кабміном і мають політичний характер.
Із цією думкою багато в чому згоден експерт Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сергій Кисельов. Він також вбачає в новому Бюджетному кодексі багато позитивних моментів, але вважає, що впроваджувати його в нинішньому статусі все ж таки не можна: є ризик, що Президент заветує ухвалений на основі такого кодексу бюджет-2010. Прем’єр у цьому випадку йде на ще більше загострення стосунків із Президентом, говорить експерт. Що стосується можливості подолання вето, то тут усе залежить від позиції Партії регіонів. Вона, на думку Кисельова, не хотіла б давати БЮТ такий козир у налагодженні відносин із місцевою владою, яка має серйозний вплив на електорат, але все залежить, уточнює він, від того, як підуть торги й що запропонують регіоналам натомість.
