Учора прем’єр-міністр Віктор Янукович із повною впевненістю заявив, що Президент України Віктор Ющенко підпише прийнятий парламентом держбюджет на 2007 рік. Раніше Президент стверджував протилежне.
Тож інтрига навколо підписання/ветування бюджету-2007 могла б бути надзвичайно захопливою. Тим більше, що тиск на Президента з боку різних політичних сил практично урівноважений, і лише він сам має ухвалити остаточне рішення на підставі безлічі чинників, серед яких, поряд з інтересами країни, які Президент, безумовно, враховуватиме в першу чергу, також і особисті інтереси, легко конвертовані в зростання знижених, на жаль, рейтингів самого Віктора Андрійовича та його політичної сили.
Яким шляхом піде Президент? Думається, ворожіння на політичній гущі в цьому випадку малопродуктивне. На щастя, Президент нашої країни високоосвічений економіст і фінансист, і не йому розповідати про збитки, яких може зазнати країна, яка раптом опиниться без бюджету. Проте для уряду в цьому, насправді, немає нічого страшного. І, якщо припустити, що в ньому є люди, нечисті на руку або просто схильні до авантюр на фінансовому полі, то ручне управління на основі торішнього бюджету, яке отримує зелене світло у випадку ветування Президентом цього закону, їм лише на руку. Як-то кажуть, бери побільше, заривай подалі.
Але нормально працювати за старим кошторисом цього року, коли істотно подорожчав імпортний газ, просто неможливо. Без коштів на оплату тепла й електроенергії вмить опиняться як держустанови — від дитячих садків до військових частин — так і громадяни, а точніше — житлово-комунальні служби, до яких не дійдуть передбачені їм субсидії.
Схоже, саме на це покладався перший віце-прем’єр і міністр фінансів Микола Азаров, коли висловлював сподівання на те, що Президент підпише бюджет на 2007 рік. Президент, за словами першого віце-прем’єра, «розуміє всю важливість підписання закону й своєчасного вступу його в дію». При цьому Азаров пообіцяв (швидше за все, це ж було сказане й у відповідь на зауваження Президента), що за підсумками першого кварталу 2007 року уряд детально розбереться з ситуацією з зарплатами військовослужбовців і, у разі необхідності, перегляне їх у плані підвищення. Те ж саме, за його словами, стосується й ситуації з мінімальною заробітною платою, а також прожиткового мінімуму. «Ми врахували багато пропозицій Президента й готові, щоб у короткі терміни цей документ був підготовлений до підписання Президентом», — наголосив Азаров і назвав деструктивною позицію тих представників опозиції, які говорять про можливості ветування закону про державний бюджет Президентом. «Президент займає зважену позицію, але якісь сили, я вважаю, що з «Нашої України», з опозиції, постійно провокують Президента», — зауважує друга людина в уряді й нагадує, що на закон про бюджет ще жодного разу в історії України не накладалося президентське вето...
Та все ж імовірність такого рішення також не можна повністю відкинути. Серед прихильників вето також і екс-прем’єр України, лідер БЮТу Юлія Тимошенко. Вона, як завжди, не перебирає висловами: «Цей бюджет приймати неможливо, тому що це бюджет державного ідіотизму», який «загрожує не лише життю людей, але й державності України». Водночас вона, схоже, не дуже сподівається, що Президент прислухається до її порад: «Але мені здається, що вето, на жаль, нічого не виправить». Керівник служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента Олександр Шлапак прямо заявляв: «Я особисто рекомендуватиму не підписувати закон про бюджет на 2007 рік».
До кого зрештою прислухається Президент? Один із варіантів відповіді можна отримати, зокрема, проаналізувавши слова самого Віктора Андрійовича. Учора він повідомив журналістам, що текст держбюджету на 2007 рік він отримає в суботу або понеділок, після чого два дні над документом працюватиме економічний департамент Секретаріату Президента. «У вівторок — середу я хотів би провести чергову зустріч з прем’єр-міністром щодо закону про бюджет 2007 року, його недоліків і сформувати рішення Президента з цього питання», — сказав Ющенко. Що з цього виходить? Жорсткий графік роботи (при тому, що Конституція дає йому 15 днів), строк якого закінчується вже в середині майбутнього тижня, може свідчити про бажання достроково підписати закон, щоб уряд міг розпочати його здійснення. Проте не виключається й інший варіант: прискорений графік ставить за мету дати парламенту й уряду більше часу на доопрацювання...
