Що ближче президентські вибори в Росії, то складніше в цій країні працювати незалежним мас-медіа, зокрема іноземним. Днями Російська міграційна служба витурила з країни відому французьку журналістку і письменницю Анн Ніва. З її слів, чиновники на допиті чітко дали зрозуміти, що її зустрічі з опозиційними політиками небажані. А вчора стало відомо про те, що холдинг «Газпром-медіа», контролюючий акціонер «Эхо Москвы», зажадав дострокової відставки ради директорів радіостанції і зміни складу незалежних директорів. Головний редактор «Эха» Олексій Венедиктов у своєму мікроблозі в Twitter написав, що залишає раду директорів він сам і заступник головного редактора радіостанції Володимир Варфоломєєв. Венедиктов також пояснив, що зміни в раді директорів не означають змін у політиці радіостанції, оскільки за редакційну політику відповідає не Рада директорів, а головний редактор. Згідно із статутом радіостанції Олексій Венедиктов ще два роки залишатиметься головним редактором.
Що означають такі дії «Газпром-медиа» щодо відомої і популярної радіостанції «Эхо Москвы» і як це може загалом вплинути на російські ЗМІ?
КОМЕНТАР
Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі
— У мене, як і в більшості аудиторії за межами Кремля, немає цілковитої впевненості щодо конкретних імпульсів рішень, пов’язаних з «Эхом Москвы». Але несподіване перенесення засідання ради директорів з літа на березень і рішення виключити з ради директорів двох дуже шанованих незалежних директорів Євгена Ясіна й Олександра Маковського вкладається в одну тенденцію, яка є неминучою. Путінська система і путінська команда не можуть утримати владу в рамках м’якої політичної атмосфери, що зберігається. Рано чи пізно, особливо коли Кремль відчує втрату контролю над політичним життям і посилення елементів невдоволення, він неминуче почне тиснути на кнопку «Репресивні механізми». Така логіка всіх цих режимів. Коли вони відчувають слабкість, власну вразливість, то розвиваються не в бік відкриття кватирки чи прочинення вікна. Режими такого штибу намагаються втримати владу насамперед через закручування гайок. Це неминуча логіка. Так розвивалися всі режими, особливо на стадії занепаду.
Через це ще кілька місяців тому я написала низку статей, в яких говорила, що путінський режим неминуче піде саме в цьому напрямі. І хай нас не бентежить той факт, що до березневих президентських виборів влада дозволяє певний прояв свободи. Рано чи пізно це має скінчитися, і про це, до речі, свідчить такий факт, як структура російського бюджету на 2012—2014 роки, в яких майже третину бюджету буде спрямовано не на соціальні потреби, не на розвиток національної економіки, а передусім на потреби мілітаризації, оборони й внутрішніх репресивних органів.
І ось справа дійшла до «Эха Москвы», яке відігравало дуже важливу роль в збереженні атмосфери відносної м’якості. По суті, «Эхо» була клапаном для випускання критичної пари російської і предусім московської інтелігенції та опозиції. У певному сенсі «Эхо» було елементом Потьомкінського села. Якщо існує «Эхо», отже, в Росії аж ніяк не авторитарний режим, тим паче не диктатура. Вочевидь, навіть «Эхо» стало елементом роздратування особисто для Путіна. Навіть «Эхо» з його обмеженою можливістю для вираження російського політичного плюралізму стало небезпечним для цього політичного режиму. Більш того, нещодавно ми спостерігали вибух люті Володимира Путіна, який не приховав цього, що став фактом гласності, стосовно особисто Олексія Венедиктова і деяких програм «Эхо Москвы». Має щось бути потому.
І головний акціонер «Эха» «Газпром-медиа», наближений до Кремля, вирішив відреагувати на невдоволення особисто Путіна і кремлівської адміністрації. І наслідком, вочевидь, буде не лише новий склад директорів, а й месидж «Эху Москвы»: ви більше не можете діяти так, як ніби ви дієте в абсолютно вільному суспільстві; ви повинні прикусити, а найкраще обмежити критику режиму.
Тут цікаво ось що: той факт, що це цілком чітко сприймається всіма в Москві і в російській політичній аудиторії як символ посилення утисків. Спробу накинути вуздечку на один з небагатьох досить унікальних російських радіоканалів ми чекали після березневих виборів. І цікаво, що ця тенденція розпочалася ще до березня, до обрання Путіна президентом. І можна розцінювати цей факт як вже початок тенденції, що неминуча. Після березня буде складно проводити й демонстрації. Поза сумнівом, у разі приходу Путіна до влади вчетверте ця тенденція здобуватиме подальше наповнення.
Я гадаю, Олексій Венедиктов чудово зрозумів месидж, який надіслав йому Кремль через «Газпром-медиа». Цілком можливо, що в «Газпром-медиа» спробували подмухати на воду, навіть не чекаючи прямих вказівок Кремля. Це звична практика бюрократії, яка біжить попереду паровоза. Цілком імовірно, що прямої вказівки Кремля стосовно ляпанця «Эху Москви» не було. Проте «Газпром-медиа» спробував діяти у випереджальному ритмі. Але Олексій Венедиктов чудово розуміє цей месидж. І той факт, що він стверджує, буцімто політика «Эха Москвы» змінюватися не буде, означає прагнення головного редактора, який дуже майстерно й мудро тримав на плаву човен «Эха Москви», збереже і гідність особисто головного редактора, і сфери певної міри незалежності радіостанції. Але якою мірою «Эху Москвы» вдасться зберегти цю незалежність і цей плюралізм, ще побачимо. Тому що «Эхо Москвы» тепер ставитиме на собі експеримент, промацуватиме, наскільки далеко до червоних прапорців його кореспонденти, а також гості «Эха Москвы» зможуть дійти. Це ми вже побачимо протягом найближчого місяця до березневих виборів. Ми побачимо, кого вони запрошуватимуть, якою мірою вони критикуватимуть особисто Путіна. «Эхо Москвы» на собі покаже й іншим незалежним чи напівнезалежним ЗМІ, до якої міри можна буде вільно висловлюватися під час нового режиму Путіна.
