Я дуже шкодую, що так пізно відкрив для себе «День». Більшість газет в Україні — одноденки, де можна переглянути хіба що перелік останніх подій. Післязавтра в такій газеті вже читати немає чого. «День» — це не просто газета. Це — освіта й просвіта. Це — щоденний глибокий аналіз нашого сьогодення, історії й перспектив.
Будь-який матеріал «Дня» своєю глибиною й серйозністю радикально відрізняється не лише від публікацій в інших виданнях, а й від тих дискусій, які ведуть в наших політичних установах, використовуючи лексику баби Параски й баби Палажки! Усі ми знаємо, як приємно й корисно мати справу з розумним, серйозним та солідним, адже з таким і сам стаєш кращим. І саме такою є газета «День». Якби я читав її всі 15 років, мій інтелектуальний рівень був би вже значно вищим.
Неможливо не відзначити тематичне та географічне багатство «Дня». Особливо я ціную матеріали історичної шпальти — вони не лише розширюють світогляд, а й допомагають краще зрозуміти сучасність. Одним словом, це тексти не одного дня.
Звертаюся до всіх постійних читачів «Дня» із закликом розповідати про газету якомога більшій кількості людей, щоби число її прихильників та постійних читачів зростало щодня.
А я зі своєю улюбленою газетою вже тепер не розстануся, допоки мої очі можуть читати. Сердечно вітаю її з 15-річчям, щиро зичу довголіття та вдумливих читачів.
