Наприкінці минулого тижня в парламенті відбулися події, що підтвердили вже давно відому істину: будь-які коаліції в українському парламенті, засновані на джентльменських угодах, є нестійкими. Правила їх створення, права та зобов’язання сторін треба прописувати в законодавстві. Допоки цього не зроблено, існування «більшостей», які створюють під великі політичні проекти (забезпечення діяльності уряду, президентські вибори, політреформа), залежить від інтересів «меншин» — нафтових, регіональних, аграрних, передвиборних тощо. Не кажучи вже про те, що розібратися — хто і за що відповідає перед виборцями, — за нинішньої манери коаліційності вкрай неможливо.
Нагадаємо, що протягом четверга-п’ятниці вийшли чи припинили членство в парламентській більшості понад чотири десятки народних депутатів (групи «Центр», «Демініціативи- Народовладдя», фракція Народної Аграрної партії). Щоправда, вони не заявляли про те, що не будуть підтримувати політреформу або кандидата Януковича. Спікер Володимир Литвин, перебуваючи з робочою поїздкою в Хмельницькій області, висловив думку, що те, що сталось, не вплине на роботу парламенту. Голова Верховної Ради нагадав, що «і без більшості парламент працював нормально», назвавши однією з причин парламентської кризи втручання в роботу законодавчої гілки влади представників інших владних гілок. Водночас спікер, який, як відомо, є головою НАПУ, висловив упевненість, що припинення членства в більшості — не привід для його партії відмовлятися від прийнятих на з’їзді НАПУ рішень щодо підтримки кандидата на посаду президента Віктора Януковича. «Рішення фракції НАПУ не означає, що вони звільняються від передвиборних зобов’язань. Я хотів би, щоб на цьому не спекулювали», — сказав В. Литвин.
Важливіше запитання: як же ці події позначаться на законодавчій роботі загалом? Насамперед — на прийнятті бюджету 2005 року, а також політичної реформи? Просто забезпечення стабільної роботи в передвиборній ситуації — теж не дуже легке завдання. Як і моніторинг дотримання законності в ході кампанії, якого, судячи із заяв у ЗМІ, від парламенту чекають багато політичних сил.
Першого удару по урядово- парламентській коаліції завдали 15 депутатів із групи «Демократичні ініціативи — Народовладдя», які заявили в четвер увечері про припинення свого членства в більшості. Причини, м’яко кажучи, прагматичні, про що йдеться відкритим текстом. Зі слів народного депутата Дмитра Святаша, причина демаршу лежить в економічній площині: уряд, мовляв, не узгодив із депутатською групою свою політику в питаннях приватизації, хоча глава відповідального за приватизацію Фонду держмайна Михайло Чечетов призначений за квотою «Демократичних ініціатив — Народовладдя». «Коли справа дійшла до передачі статутних фондів підприємств у власність інших підприємств, це викликало наше невдоволення», — сказав Д. Святаш, як приклад назвавши передачу держпакетів таких підприємств, як «Укртатнафта» і ПК «Галичина» до статутного фонду «Укрнафти», «у якій 49% належать приватному капіталу». На запитання кореспондента «Дня», чи не пов’язаний демарш депутатів групи з наближенням виборів, Д. Святаш відповів негативно: «Зараз до виборів можна хоч захід сонця прив’язати. Але це з виборами не пов’язане».
Того самого дня в парламенті поширили — і практично одразу спростували, — інформацію про припинення членства в більшості фракції Народної аграрної партії, очолюваної спікером Володимиром Литвином. Проте вже в п’ятницю версія про невдоволення аграріїв своїм становищем у парламентсько-урядовій коаліції отримала офіційне підтвердження. «У зв’язку з відсутністю узгоджених і конструктивних дій усередині парламентської більшості, що істотно обмежує можливості партії впливати на прийняття та впровадження політичних рішень у парламентсько-урядовій коаліції, фракція ухвалила рішення вважати себе вільною від коаліційних зобов’язань і припинити своє членство в більшості», — зачитав із парламентської трибуни заяву фракції НАПУ її керівник Михайло Гладій. Серед причин, які штовхнули аграріїв на цей крок, було названо «адміністративний тиск» і «цькування» членів партії з боку «певних політичних сил» й «окремих посадових осіб».
Одночасно про вихід із більшості оголосили 11 (за деякою інформацією — 9) із 16 депутатів — членів групи «Центр». «Ми таким чином заявили про свою незгоду з діями влади», — сказав журналістам уповноважений представник групи Василь Гаврилюк. Серед «дій влади», з якими не погоджувалися члени «Центру», було названо, зокрема, тиск на депутатів при голосуванні.
Отакі факти. Що стосується коментарів, то Леонід Кравчук назвав мотивом «відступників», крім політичного розрахунку в зв’язку з виборами президента, елементарну «користь». На його думку, те, що відбулося, свідчить, що деякі парламентарії «втратили не лише здоровий глузд, а й залишки совісті, намагаючись за ці декілька днів до виборів забрати все, що можна забрати, навіть більше, ніж можуть нести». Тут важко не пригадати слова першого президента, сказані ним в інтерв’ю «Дню» з півроку тому. Тоді Леонід Макарович напівжартома-напівсерйозно причиною внутрішньопарламентських чвар назвав те, що охочих вхопити собі якнайбільше матеріальних благ більше, ніж цих самих благ: «островів і заводів на всіх не вистачає»...
Координатор парламентської більшості Степан Гавриш виниклу ситуацію назвав наслідком кризи в коаліції та в парламенті загалом. С. Гавриш охарактеризував вчинок депутатів як «дрібні економічні зіткнення, що використовуються для політичної боротьби». Насамперед — проти прем’єр-міністра, кандидата на посаду президента Віктора Януковича, вважає С. Гавриш. На його думку, нинішня ситуація продемонструвала необхідність діалогу всередині урядово-парламентської коаліції.
Змішання бізнесу та політики назвав глобальною причиною таких парламентських криз заступник глави Адміністрації Президента України Василь Базів: «Думаю, що проблема полягає в необхідності відділити бізнес від політики».
До тих, хто не схильний зводити те, що відбувається, лише до економічних «розбірок», належить член фракції НДП Олег Зарубінський. На його думку, те, що сталось, не можна вважати розвалом більшості, бо більшості фактично не було вже давно: «Більшість припинила існування, трансформувавшись у парламентсько-урядову коаліцію». «Те, що щось не поділили, не виключене. Але коли йдеться про цілу партійну фракцію, причина набагато глибша», — переконаний О. Зарубінський.
Зрозуміло, головне у виниклій ситуації не стільки доля парламентської більшості. Допоки в результаті здійснення політичної реформи законодавчо не закріплять механізми створення парламентської коаліції та формування нею політично відповідального уряду, в українському вищому законодавчому органі виникне та розпадеться ще чимало «більшостей». Головне сьогодні — здатність Верховної Ради не перетворити і без того не вельми активний парламентсько-урядовий діалог у відкриту конфронтацію та не зірвати бюджетний процес.
Юрій Костенко вважає, що пропозиція відправити у відставку Кабінет Януковича не набере достатньої кількості голосів. Принаймні, «Наша Україна», з його слів, не має наміру вимагати відставки нинішнього уряду до президентських виборів. «Ми не можемо ставити питання про вотум недовіри уряду, бо ми повністю зайняті виборчою кампанією», — прокоментував «Дню» позицію «Нашої України» один із найближчих соратників Віктора Ющенка.
Представники іншого «табору» з цього погляду ще оптимістичніші. Лідер фракції «Регіони України», довірена особа кандидата на посаду президента Віктора Януковича Раїса Богатирьова вважає, що заяви декількох депутатів про вихід із парламентської більшості та припинення членства в ній не є підставою говорити про розвал більшості та парламентсько-урядової коаліції. На думку пані Богатирьової, сьогодні не можна говорити й про кризу у відносинах між парламентом і урядом. «Можливо, є певні кризові явища у відносинах із певною групою, але не всією коаліцією», — сказала вона.
Таким чином, палкого бажання вимагати відставки уряду не мають не лише «втікачі» з депутатів, які залишили більшість, а й головні політичні опоненти чинного прем’єра зі стану кандидата в президенти Віктора Ющенка. На думку кількох політологів, із якими вдалося поспілкуватися кореспонденту «Дня», частково це пояснюється складністю здійснення подібної процедури, частково тим, що уряд В. Януковича має реальні заслуги, насамперед економічні, і вимагати зараз його відставки — означає втрачати власний політичний капітал.
Багато залежить і від тактики уряду, його готовності та бажання йти на певні, в тому числі й «передвиборні» компроміси. Поки сам прем’єр заявляє про те, що ситуація в Верховній Раді обіцяє проблеми з проходженням законопроектів. Зі слів В. Януковича, в цей час парламент стає не надійним партнером, на якого завжди сподівався уряд, а місцем популістських викликів. Нарівні з цим Віктор Янукович запевнив, що робитиме все від нього залежне, щоб порозумітися з депутатами. Причому робити це уряду треба буде вже сьогодні: буквально завтра, 15 вересня, до парламенту надійде розроблений Кабміном проект бюджету на 2005 рік. Його проходження в чималій мірі визначатиме «політичну температуру» в країні під час виборчої кампанії, а також перспективи збереження нинішніх темпів економічного зростання — на рік грядущий. Велика відповідальність лягає і на спікера Володимира Литвина. «Якщо Литвин хоче залишитися великим гравцем, він зобов’язаний налагодити роботу парламенту», — заявляє член фракції СДПУ(О) Ігор Шурма. Пан Шурма також думає, що «спікер не повинен забувати, хто, як і коли обрав його головою Верховної Ради».
А ось те, що проблеми в більшості обіцяють додаткові складнощі з проходженням політреформи, для чого, нагадаємо, законопроект про внесення змін до Конституції України повинні підтримати щонайменше 300 народних обранців, не викликає сумнівів ні в кого. «Якщо конфлікт у парламентській більшості поглибиться, ми, на мій превеликий жаль, будемо вимушені відкласти питання про реформу на певний період», — заявив в інтерв’ю журналістам есдек Нестір Шуфрич. Його побоювання розділив і лідер КПУ Петро Симоненко: «Зрозуміло, що нинішній вихід окремих депутатів зі складу парламентської більшості ставить під загрозу процес внесення змін до Конституції України ще до виборів глави держави». А щодо відкритого противника внесення змін до Основного Закону до президентських виборів Віктора Ющенка, то він із цього приводу ледве стримував радість. Зі слів лідера «Нашої України», останні події в парламенті «остаточно поховали привид так званої політичної реформи за сценарієм Банкової».
Який із можливих сценаріїв буде реалізований, напряму залежить від перебігу виборчої кампанії, — загалом замкнене коло, за яким сьогодні рухається вітчизняний політикум.
КОМЕНТАР
Стосовно «Демініціатив» ситуацію прокоментував Михайло ЧЕЧЕТОВ, голова Фонду держмайна:
— Річ у тому, що є указ і доручення Президента, що зобов’язує Кабмін, Фонд і деякі відомства, у тому числі НАК «Нафтогаз України», здійснити за короткий термін певні кроки для створення вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК). Уряд видав свою постанову, яка практично дублювала указ і доручення Президента. Цими документами описана процедура створення ВІНК. Її можна порівняти з естафетним бігом. І ми першими фінішували, передавши держпакет акцій «Укртатнафти» (одразу ж після відповідної постанови уряду) «Нафтогазу України» (держпакет НПК «Галичина» оцінюється). Це було в середу, а в п’ятницю парламент проголосував за закон, що забороняє передачу держпакетів. Щоправда, він набуде чинності лише після того, як його підпише Президент. Отже, від нас уже нічого не залежить. Зворотний хід можливий лише в тому випадку, якщо Президент скасує свій указ. А інше — питання політики, його я не коментуватиму. Резюмуючи, можу тільки сказати про те, що це — суто корпоративний бізнесовий конфлікт, якому хтось надав політичного забарвлення.
