Кажуть, що час рани лікує. Але ж не виліковує! Тому з таким хвилюванням зустрічали нас у домі, де живуть тепер дітки Юри Топчія. Тому й казали присутні журналісти, що «якби газети «День» не було, її потрібно було б вигадати!», коли побачили радість на обличчях Альони та Іванки. Ці симпатичні дівчатка — одна копія мами, а інша — копія тата — на запитання, кому і який з подарунків газети «День» віддати, відповіли, що вони дружні дівчатка й іграшками гратимуться разом. Відразу ж повитягували альбоми, фломастери, показували усім малюнки та листи, написані дітьми журналiстiв i спiвробiтникiв газети «День» — Богданом Околотом, Катею Баштовою, Юлею Бобер та Андрійком Олійником. Вони з нетерпінням чекають відповіді на свої листи.
Дізнавшись про акцію газети «День», приєднатися до неї вирішила і місцева влада. Заступник міського голови Ковеля Софія Горбачевська заради візиту до Топчіїв навіть на годинку перервала свій лікарняний. Подію (а такою стала акція «Дня» для Ковеля) знімало місцеве телебачення, записували журналісти з місцевого й обласного радіо, з міської газети.
У Ковелі мешкає і родина загиблого Тараса Мазурика. Власних дітей у нього не було. Він і поїхав на заробітки, щоб зібрати певну суму для лікування дружини. Але чомусь так складається, що оточуючі пам’ятають вдову, сиріт, та мало коли згадують про батьків. Тож з нами Валентина Данилівна Мазурик про свого молодшого сина, якій «День» теж висловив співчуття і виділив допомогу, могла наговоритися... На Тараса батьки покладали усі надії (старший син живе дуже далеко від дому, в Єкатеринбурзі). Він був досить вродливим хлопцем, гарним сином, добрим чоловіком. На столі у матері — книга «Хранитель вечности», видана у Красноярську минулого року. Перечитана матір’ю не один раз, бо описує селище Хатанга, у якому і її син будував найпівнічнішу у світі православну церкву. Дивно, але троє загиблих волинських заробітчан (і всі троє одразу) найчастіше зустрічаються на знімках у цій книзі. Крім «Дня» ніхто на Волині, власне, не згадав, не подумав, що і батьки цих працьовитих українських хлопців, долею чи порядками у державі змушених шукати заробітків в іншій країні, теж потребують уваги, допомоги. Тож Валентина Данилівна сказала, що тепер буде молитися і «за Ларису Івшину, яка так щиро поспівчувала її горю».
На жаль, завірюха, яка закидала снігом Волинь, не дала після Ковеля добратися у сусіднє містечко Ратне, де мешкає родина ще одного загиблого в авіакатастрофі, Володимира Косміна (про нього «День» розповідав в номері за 20 листопада 2001 року). Вдалося додзвонитися і передати новорічні та різдвяні вітання й повідомлення про гостинці від «Дня» до їхніх кумів, які й повідомили, що Таня Косміна з дітками — 5-річним Олегом і 7-річною Богданою — на свята поїхали до рідних. Що ж, коли встановиться дорога, ми приїдемо у цю осиротілу сім’ю (а Олег, кажуть, все малює тата...) Микола Панасович Круглій, голова Ратнівської райдержадміністрації, про якого кажуть, що він небайдужий чоловік, повідомив, що теж приєднається до доброї акції «Дня».
