Виборча кампанія вийшла на фінішну пряму, до дня голосування залишилися менше двох тижнів. Уперше в новітній історії країни місцеві вибори відокремлені від парламентських. Ці вибори саме й мають продемонструвати, чи готові українські партії до партійно-ідеологічної боротьби і відстоювання своїх принципів на «низовому» рівні. Відмітною особливістю цих українських виборів також є й те, що вони вперше проводяться за змішаною пропорційно-мажоритарною системою: одна половина депутатів місцевих рад обирається за партійними списками, друга — в одномандатних округах, хоча висувати кандидатів у цих округах можуть лише місцеві партійні організації.
Уже сьогодні очевидно, що переможцем на виборах у всеукраїнському масштабі стане правляча Партія регіонів. Зрозуміло, що на південному сході ця перемога буде переважаючою. Хоча тут теж не все так однозначно. Непогані відсотки в цьому регіоні набирає «Сильна Україна». Тож, можна стверджувати, що партія Тігіпка стає другою за впливом політичною силою в регіоні.
Кандидат від Партії регіонів Геннадій Кернес на виборах мера Харкова хоча формально й лідирує, але всього на два відсотки випереджає представника «Батьківщини» Арсена Авакова. І не є однозначним фаворитом. В Одесі теж триває жорстка конкурентна боротьба між Едуардом Гурвіцем (його підтримує Арсеній Яценюк) і Олексієм Костусєвим (висуванцем регіоналів). А в Донецькій, Луганській областях та Криму — безумовне домінування Партії регіонів.
Набагато цікавіша ситуація на Західній Україні. Там завжди була строкатіша і конкурентніша обстановка, ніж на сході. І тут, схоже, намічається сенсація. На сьогодні головний конкурент «Батьківщини» в регіоні не хто-небудь, а націоналістична «Свобода». Деякі експерти вже охрестили ці вибори «зоряним часом» Тягнибока.
«Остання соціологія показує, що повільно, але неухильно її (Тимошенко. — Ред.) витісняє на опозиційне узбіччя Олег Тягнибок. Уже на цих виборах він мінімум у трьох західних областях випередить Тимошенко», — пише у своїй колонці в Кievpost заступник секретаря РНБО Дмитро Видрін.
«Три області» — це Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська. Втім, сам Тягнибок на цих виборах планує вийти за межі Західної України. «Після виборів ми розраховуємо мати фракції в обласних радах Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Житомирщини, Волині й Рівненщини», — заявив він під час інтернет-конференції на «Лізі»
У чому причина такого прориву націоналістів? Тут є кілька чинників. В першу чергу, це криза «Батьківщини». Зокрема, ситуація у Львівській області. Як відомо, сталося клонування партійної організації. Під прапорами «Батьківщини» на вибори пішли люди, які до партії не мають жодного стосунку.
Другий чинник — це ідеологія. Радикалізм «Свободи», а також їхня активна позиція відповідають політичним очікуванням західноукраїнського електорату.
— Тягнибок має свої принципи, і він ніколи від них не відступав, — розмірковує в розмові з «Днем» депутат Тарас Чорновіл. — Мені здається, що тут справа не в радикалізмі електорату. Просто виявилось, що цьому виборцеві окрім Тягнибока ніхто не підходить. Значна частина суспільства орієнтується на націоналізм. А націоналізм ніяк не є антилюдською або поганою ідеологією. У цієї ідеології мають бути свої політичні лідери. Єдине, Тягнибок домігся б набагато більшого успіху, якби поставив дуже жорсткий фільтр проти всього, що може бути розглянуте, як шовінізм. Якби вони від цього очистилися, то, я вважаю, йому можна було б аплодувати.
На думку директора Київського інституту ім. Горшеніна Володимира Фесенка, шанси «Свободи» стати лідером у трьох областях справді є. Інша річ, чи вдасться їм сформувати більшість і якою буде конфігурація більшості.
— Ситуація насправді і складніша, і суперечливіша. Найвищий рейтинг «Свободи» — в місцеві ради. А коли виборця просять визначитися, кого він підтримуватиме на парламентських або президентських виборах, то з’ясовується, що рейтинг «Свободи» на парламентських виборах менший, ніж на місцевих.
Тим часом, у політикумі вже давно ведуться розмови про те, що «Свободу» фінансують з Банкової. Сам Тягнибок усі звинувачення у фінансуванні з ворожого табору заперечує.
— Я вам офіційно заявляю, що в нас немає ніякої фінансової залежності ні від кого. Ми, на мою думку, грамотно організували процедуру фінансування нашої партії... Ми створили так звану економічну раду, це такий собі клуб за інтересами підприємців, представників дрібного і середнього бізнесу, які є членами нашої партії або її прихильниками. Потихеньку зводимо кінці з кінцями, — заявив політик. І судячи із соціології, виборець Галичини поки що вважає за краще вірити аргументам Олега Ярославовича.
І тепер, мабуть, головне запитання: чим може для України обернутися така регіональна радикалізація? У принципі, всі експерти сходяться на думці, що це явище нічого хорошого не обіцяє. Радикалізація — це завжди наслідок проблем регіону. Основна проблема для виборців заходу України — це те, що до влади прийшли політичні сили, які ідеологічно їм абсолютно чужі. Тягнибок — це реакція на Януковича, своєрідна «наша відповідь Чемберлену». Втім, відомий соціолог Євген Головаха закликає усіх заспокоїтися, особливої загрози для країни таке волевиявлення не несе.
— Мені здається, що «Свобода», швидше, демонстративно-радикальна сила. Я там не бачу реальних фанатиків. Чим небезпечна радикалізація в першу чергу? Безладами, різними інцидентами... Але мій досвід підказує, що центральна влада у нас, як правило, йде на компроміс, якщо бачить, що ситуація дуже загострюється. Я не вважаю, що у зв’язку з відносною перемогою на виборах «Свободи» (у них же не буде переважної більшості) можлива яка-небудь дестабілізація в країні. Адже в ради пройдуть і інші політичні сили, не такі радикальні. А як вони взаємодіятимуть — це вже інше питання. У нас опозиція дуже дивна. Вона взагалі взаємодіяти не може. Ось це біда! Націонал-демократи виявилися повними лузерами. Уже БЮТ через цю масову втечу виглядає як лузер! — обурився соціолог у розмові з «Днем».
На третє місце в регіоні претендує Арсеній Яценюк. Але експерти зауважують, що в його політичної сили відбувається зростання рейтингу. Його рейтинг застиг на показнику сім-вісім відсотків. Хоча якщо порівнювати з іншими політичними силами, то це досить непоганий результат. Найбільше вражає стагнація колись потужної партії «Наша Україна», яка ледве долає трьохвідсотковий бар’єр. Що ж, як то кажуть, у кожного часу свої герої. У нашого протилежні полюси одного цілого — Янукович... і Тягнибок.
