Протест викликаний наміром керівництва розпустити опозиційний кабінет міністрів, прем’єром якого є Юлія Тимошенко, а міністром економіки — Олександр Турчинов. Сам опозиційний кабінет поширив заяву, в якій наголошує про свій надпартійний характер і незалежність від «Громади». Наш кореспондент Володимир ЗОЛОТОРЬОВ в попросив Олександра Турчинова прокоментувати ситуацію.
— Про конфлікт усередині «Громади» говорили вже давно. Що ж стало головною причиною, яка підштовхнула вас до відставки — методи керівництва чи ідеологічні мотиви, пов’язані з діяльністю парламентської фракції, її голосуваннями тощо?
— Головна причина — відсутність бодай якоїсь позиції у партії та фракції. Діяльність партії була вкрай безсистемною, вирішувалися конкретні локальні завдання, не пов’язані ні зі стратегією, ні з тактикою партії. Якщо говорити про фракцію за результатами її голосувань, то я не зможу сказати, до якої частини спектра відноситься даний сегмент Верховної Ради. Якщо говорити про партію, то за цей час вона аж ніяк не стомила виборців своєю набридливістю, а партійна робота має бути основною...
— Досі конфлікт у «Громаді» не виходив на такий рівень. Чим викликаний «наступ» Лазаренка на опозицію? Існує дві версії. Перша — Павло Іванович хоче піти на примирення із владою, для чого йому не потрібна опозиція в партії. Друга — протилежна — опозиція завадить концентрації зусиль Павла Івановича для боротьби з владою.
— І те й інше справедливо. В обох випадках внутрішньопартійна опозиція не потрібна. Мені здається, що лідер партії просто хоче зосередити у своїх руках всю владу для того, щоб легше було зробити будь-який маневр.
— Є ще й третє припущення. Воно полягає в тому, що внутрішньопартійна опозиція в «Громаді» «зрікається» скомпрометованого Лазаренка і дає зрозуміти Кучмі, що готова з ним співпрацювати. На такі підозри наштовхує, наприклад, широке висвітлення офіційними ЗМІ ролі бюджетного комітету в бюджетному процесі....
— Йдеться не про «зречення». Ми нікому не присягали, зокрема й Павлу Івановичу. А що стосується бюджетного процесу, то він якраз показав, що ми не збираємось пристосовуватися до жодної із сторін — ні до влади, ні до опозиції. Наше завдання робити все необхідне для виходу країни з кризи.
— Погодьтеся, що після того, як ви подали у відставку, ваші можливості для цього знизяться...
— Так. І тому остаточне рішення про своє місце в партії ми приймемо після з'їзду, наміченого на цю п'ятницю, після його рішень, після того, як стане зрозуміло, чи вдасться лідеру партії провести свої замисли.
— Які це замисли?
— Наскільки я знаю майбутній сценарій, готується заява про розпуск опозиційного Кабміну, хоча розпустити те, що партії не належить, звісно не можна. З таким самим успіхом з'їзд якоїсь партії міг би розпустити, наприклад, парламент. Крім того, готується висунення лідера партії кандидатом у президенти, що ми теж вважаємо непотрібним у цій ситуації.
— Якщо ви залишите партію, то чи створюватиме ваша група власну фракцію в парламенті, чи ви долучитеся до чогось, що вже є?
— На це запитання я зможу відповісти на початку лютого.
