Учора в Україні розпочала роботу місія Міжнародного валютного фонду. Її завдання — продовжити дискусії з українським урядом у межах другого перегляду програми угоди stand-by і провести консультації за 2011 рік. Завдання української сторони — зняти неузгодженості з МВФ, через які фонд після липня 2010 року не виділив нашій країні жодного траншу кредиту (в загальній сумі майже 16 млрд. дол.). У Києві сподіваються, що черговий транш буде здвоєним і, як наслідок, валютні резерви Нацбанку поповняться приблизно на 3 мільярди дол.
Але розклад думок про реальність продовження співпраці з МВФ дуже широкий. «Такі шанси в України є, — вважає фінансовий аналітик Ерік Нейман. Але при цьому він побоюється, що МВФ може розглянути питання не лише з економічного погляду, а й із політичного. «На жаль, такий ризик існує, й однозначно це питання вирішеним не буде після виголошення вироку Юлії Тимошенко», — зазначає експерт. За його словами, якщо нашому урядові вдасться довести, що без підвищення цін на газ для населення (це — головна економічна вимога МВФ, що залишилася невиконаною) банкрутства «Нафтогазу» не станеться і бюджетові не доведеться компенсувати його втрати, тоді МВФ, можливо, й поступиться Україні в цьому питанні. Хоча, як каже Нейман, з економічного погляду ухвала про підвищення газових цін для людності давно назріла, і українському урядові варто шукати і знайти компроміс із МВФ у цьому питанні. Тим паче, що річну інфляцію при цьому все одно можна буде втримати в межах дев’яти відсотків.
Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко не вважає, що МВФ може зважати в своєму аналізі або ухвалах на політичні мотиви. На його думку, Фонд використовує в своїй роботі «суто економічні критерії». При цьому він вважає проблему відновлення співпраці з МВФ «критичним чинником для того, щоб можна було підтримувати ситуацію в країні на стійко стабільному рівні».
На думку Неймана, за кредит МВФ Україні потрібно боротися ще й тому, що в світі розгорається гостра конкуренція за фінансові ресурси, а тим більше, такі дешеві (три відсотки річних). І якщо, як висловився експерт, наша країна «крутитиме хвостом», то, таким чином, вона поступиться у змаганні за ці ресурси країнам єврозони, які гостро їх потребують. Але, з іншого боку, якщо МВФ так вчинить, то, як вважає Нейман, Фонд «підштовхне Україну до Росії, що має застерігати його від хибної ухвали».
Устенко характеризує перспективу співпраці з МВФ як «незрозумілу» і називає її загрозою для України. На його думку, «маса чинників свідчить про те, що український уряд об’єктивно має прагнути продовжувати співпрацю з МВФ». Але переговори будуть складними й довготривалими, «і не факт, — наголошує експерт, — що ми отримаємо транш відразу ж після закінчення роботи місії».
На ухвалу МВФ ми можемо чекати до початку грудня або до кінця цього року, передбачає Устенко, проте лише в тому разі, якщо українська сторона зможе швидко знайти компроміс із МВФ. Інакше ухвалення цього питання може бути перенесено на наступний рік. Проте це відбуватиметься вже за оновленою угодою, на вироблення якої буде потрібен додатковий час.
До цього Нейман додає, що перегляд угоди буде необхідним ще й тому, щоб відстрочити платежі МВФ, які припадають на 2012 рік. Він вважає, що без підвищення тарифів на газ для населення співпрацю з МВФ взагалі не вдасться відновити, а якщо ж Україна все ж таки відважиться їх переглянути, ймовірність виділення кредиту перевищить 50%.
Характерно, що, відповідаючи на запитання «Дня», обидва експерти не висловили великого оптимізму щодо можливості домогтися зниження газових цін від Росії. Вони говорили лише про те, що підвищення вартості імпортного газу (в разі відсутності домовленості з Москвою про перегляд контрактів 2009 року) робить кредит МВФ для України життєво важливим. Більше того, Устенко вважає, що уникнути підвищення тарифів на газ для населення, якщо буде досягнуто домовленості з РФ щодо газу, все одно не вдасться: «відповідь МВФ буде однозначною — ні!». Експерт пояснює: «Залишається нестійкий рівень державних фінансів, незалежно від того, яку знижку буде отримано».
Якістю державних фінансів стурбований і колишній міністр фінансів, глава Всеукраїнського фонду підтримки реформ Віктор Пинзеник, хоча, за його словами, «ситуація якоюсь мірою тримається, і деякі показники є доволі непоганими, а рівень інфляції — один із найнижчих за останні роки. Досить добрі й мої очікування щодо дефіциту бюджету — це далеко не та цифра, яка була останніми роками, — можна вкластися навіть і в чотири відсотки».
Але, на думку Пинзеника, зберігаються великі ризики, пов’язані з боргами та платіжним балансом країни. Вони, за його словами, непорівнянні із золотовалютним резервом Нацбанку. Він нагадує також про проблеми в банківському секторі, на несправедливе оподаткування і посилення рейдерства, що, крім усього іншого, є серйозним ударом по інвесторах. Через це експерт абсолютно не погоджується з тими, хто вважає, що співпраця з МВФ для України взагалі некритична, а потрібна лише як сигнал для залучення інвесторів. Колишній міністр закликає не дивитися на МВФ лише як на прапор.
Але директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерій Геєць поки що не може спрогнозувати, чи налагодить Україна цього року співпрацю з МВФ. Він стверджує, що «наступний рік — політичний, а вибори завжди пов’язані з додатковими витратами, і ці витрати, як правило, призводять до сплеску інфляції». Геєць також констатує, що наступного року не випадає очікувати на інвестиційну активність. І за цих умов, передбачає академік, «валютний фонд може до нас не прийти... або ті умови, які він сформулює на 2012 рік, будуть іншими». Як наслідок, пан Геєць дійшов висновку, що країна перебуватиме в ризиковій ситуації... На його думку, ризики для України пов’язані також із європейською борговою кризою та проблемами, які виникають у європейській банківській системі. Що буде з європейськими банками (їх, за словах Геєця, в буквальному розумінні спалять) та їхніми дочірніми банками в Україні? Їх потрібно буде рекапіталізувати. Та коли ми не порозуміємося з МВФ, запитує Геєць, то де братимемо гроші для стабілізації ситуації, що загострилася?
Тим часом голова правління «Укрсоцбанку» Борис Тимонькін зі знанням справи пояснив, що в разі докапіталізації кооптивних (налаштованих на обслуговування певної фінансово-промислової групи) банків їх ніщо не зупинить, якщо в них з’явиться спокуса «всіх кинути».
