Як відомо, світанок космічної ери Україна (тоді ще УРСР) зустріла бадьоро, беручи активну участь у розробці систем освоєння космосу, яку Радянський Союз почав впроваджувати швидкими темпами і з неабияким ризиком у кінці 40-х років ХХ сторіччя (будівництво космодрому Байконур, що розпочалося у 1955 році, було повністю завершене вже у 1957, НДІ та конструкторські бюро виростали як гриби, дослідників керівництво країни буквально «гнало в шию»). Але після розвалу СРСР, коли відбувався перерозподіл наявних технічних і наукових ресурсів, Україні припало лише 30% усього потенціалу. Дослідження скоротилися у десятки разів через недостатнє асигнування космічних проектів з боку держави. Проте провідні наукові об’єднання країни продовжували шукати джерела фінансування, знаходячи їх, в основному, в особі міжнародних і зарубіжних організацій. Але й результати досліджень, таким чином, відповідали інтересам і запитам інвесторів. За словами директора Аерокосмічного агентства України Едуарда Кузнєцова, «зі 123 запущених за допомогою українських потужностей супутників і космічних станцій лише 3 було запущено в інтересах України». Принести хоч яку-небудь вигоду власній країні, стверджує Е. Кузнєцов, вчені можуть лише беручи участь у спільних міжнародних проектах. До речі, однією з найуспішніших сьогодні є спільна українсько-російська програма перетворення балістичної ракети СС-18 на мирний ракетоносій «Дніпро». Восьмирічний досвід напруженої роботи дозволив українським ученим досягти успіхів і в галузі космічної біомедицини. За словами доктора медичних наук Володимира Яценка, дослідники провели ряд експериментів на орбіті, які дозволили зробити нові відкриття і в «земній» медицині.
Загалом, саме інтелектуальний потенціал нашої країни дозволяє їй посідати 5-е за значенням місце у Клубі космічних держав світу. Що ж до промислових і матеріально- технічних можливостей України, то ці проблеми здаються сьогодні нездоланними. Проштовхнутися на міжнародний ринок аерокосмічної техніки, у коло таких гігантів, як США, Росія, Франція та Китай, Україні поки не світить. Але, як сказав ветеран Байконура Микола Кирилов, «люди, які працюють в аерокосмічній галузі, дивляться на багато років уперед». І, на їхню думку, Україна ще «вийде у відкритий космос».
