2 березня ввечері закінчилося голодування студентів Черкаського національного університету (ЧНУ), розпочате 24 лютого. Їхня вимога — відставка ректора Анатолія Кузьминського. Але наступного дня голодування оголосили студенти, які підтримують ректора.
Незважаючи на відвідини учасників акції мером Черкас Анатолієм Волошиним, губернатором Олександром Черевком та нардепами — першим секретарем обкому Компартії Володимиром Єщенком та лідером обласних соціалістів Олексієм Малиновським, які серед інших варіантів розв’язання питання пропонували, зокрема, припинити голодування та відновити переговори з керівництвом вузу, студенти не погоджуються на це й називають акцію безстроковою — аж до повного виконання їхніх вимог.
— Ми вичерпали всі «мирні» методи, — сказала в інтерв’ю для «Дня» учасниця акції, студентка II курсу української філології Марина Мельник. — Голодуванню передували переговори, інформаційні пікети, мітинг. Адміністрація ніяк не відреагувала на ці заходи. Тоді я та мої друзі вдалися до крайніх.
— Ми звинувачуємо керівництво університету та особисто ректора Анатолія Кузьминського у здійсненні системного тиску на студентів під час помаранчевої революції, — продовжує студентка IV курсу Ольга Айвазовська. — «Промивання» мізків по всій університетській вертикалі згори донизу — від проректорів, деканів, викладачів і до студентів, відміна планових та запровадження «особистих» лекцій ректора, під час яких він на всі заставки вихваляв кандидата Януковича. Облави на тих, хто вирішив підтримати революцію й поїхати до столиці, регулярні обшуки в кімнатах гуртожитків, під час яких у приватних речах студентів виявлялася й знищувалася помаранчева атрибутика, привезена з Києва. Зрештою, прямі погрози про виключення з вузу — все це переповнило чашу терпіння. Кінець кінцем, той факт, що в університеті, який має статус Національного, розпочалася акція непокори, свідчить про нездатність керівництва виважено та гідно поводити себе як під час громадсько-політичного напруження, спричиненого зміною влади, так і здійснювати повсякденне ефективне управління 10-тисячним колективом навчального закладу.
Спостерігачі відзначають, що аргументів «за» Кузьминського також є достатньо. За часів його управління вуз отримав статус національного університету, було реконструйовано та розширено студентську бібліотеку, побудовано церковну каплицю, оновлено значну частину аудиторій, обладнання тощо. Проте здатність, точніше, нездатність ректора управляти «людським фактором» очевидна. Не відіграє особливої ролі, що більшість учасників акції — активісти доволі радикально настроєних громадських організацій «Пора» та «Студентська хвиля». Адже голодуючі — його рідні студенти (філфак, істфак, юристи, психологи). Усім їм лише по 18—20 років. Невже ректор не вважає за потрібне знайти з ними спільну мову, компроміс, поговорити «по- батьківськи» і, зрештою, припинити їхнє голодування?
До речі, спершу студенти не вимагали жодної відставки. У їхніх вимогах було лише прохання вибачитися за ті приниження, яких вони зазнали від деяких викладачів, комендантів гуртожитків та від самого А. Кузьминського під час виборів. На жаль, тоді реакції не було ніякої. У вівторок стало відомо, що представники ректорату Черкаського національного університету звернулися за підтримкою та проханням допомогти вирішити проблему до… першого секретаря обкому Компартії України, нардепа Володимира Єщенка. У відповідь на звернення В. Єщенко пообіцяв «повернути вирішення питання у правове русло, а саме — порушити його на сесії Верховної Ради».
Черкаський обласний комітет Спілки молодих соціалістів теж засуджує останні події в Черкаському національному університеті — акції протесту, зініційовані ГК «Пора» та «Студентська хвиля», та голодування студентів. Окрім того, конфлікт, що тривав у вузі, молоді соціалісти вважають штучно інспірованим. Про це йдеться у заяві СМС від 1 березня ц. р.: «Оцінюючи події, що відбуваються останній тиждень у ЧНУ ім. Б. Хмельницького, ми стаємо свідками, як молодь уже вкотре використовують як таран, один із способів побудови чиєїсь кар’єри й досягнення чиїхось вузькокорисливих цілей. Усе це робиться шляхом штучного розколу студентського колективу та протиставлення однієї частини студентства іншій». СМС наголошує на неприпустимості організації «полювання на відьом» задля зведення рахунків як у масштабах усієї країни, так і в масштабах окремо взятого міста чи навчального закладу.
«Я не захищаю Кузьминського, я захищаю закон і право», — прокоментував журналістам події навколо ЧНУ перший секретар обкому Соцпартії України Олексій Малиновський. За його словами, якщо ректор ЧНУ й інші посадовці з ректорату порушували законодавство у ході виборчої кампанії, то необхідно звернутися до суду й на законних засадах вирішити питання про їхню відставку. Тому, вважає О. Малиновський, категоричність губернатора Олександра Черевка (який висловив свою підтримку тій частині студентства, що вимагає відставки ректора) є елементарним тиском і не є правомірною.
2 і 3 березня навчання в Черкаському національному університеті було призупинено. Причиною стала розлита невідомими особами ртуть, яку було виявлено 2 березня близько 8.30 ранку в холі головного корпусу ЧНУ — неподалік місця, де розташувалися голодуючі студенти. Як повідомив для «Дня» помічник начальника Головного управління МНС України в Черкаській області Костянтин Проценко, фахівці управління відразу евакуювали учасників акції до однієї з аудиторій університету і провели роботи по демеркуризації території.
За словами координатора акції голодування студентів, депутата Черкаської міськради Сергія Варича, у середу ввечері, о 20-й годині 30 хвилин, після повідомлення про підписання міністром освіти С.Ніколаєнком наказу про звільнення А.Кузьминського з посади ректора ЧНУ, яке передав голодуючим Черкаський губернатор Олександр Черевко, акцію було зупинено.
В інтерв’ю для «Дня» Сергій Варич зазначив, що крісло ректора вакантним буде недовго. Але для того, щоб обрати гідного керівника вузу, все ж потрібен час. У тому, що будуть ураховані думки і побажання студентської громади та викладацького колективу, після проведеної акції ніхто не сумнівається.
На думку Сергія Варича, компромісною фігурою міг би стати Федір Боєчко, який у недалекому минулому вже обіймав посаду ректора ЧНУ.
ОСОБИСТА ДУМКА
Мітинги під прапорами «Пори» почалися 15 лютого. Хоча тоді це було більш схоже не на мітинг, а на те, що зійшлися кілька хлопців помахати прапорами. Злякати нікого не вдалося. Назустріч вийшли члени студради, яку потім «пористи» звинувачували у продажності й називали кишеньковою (нині вона саморозпустилася). Чомусь «продажним» вимоги виставляти ніхто не став. Наступного дня ряди антиректорівського опору поповнили студенти та викладачі української філології та журналістики.
Зрозумівши, що ніхто не збирається їм поступатись, студенти почали «мокре» голодування на матрацах. Їхній табір одразу перетворився на міцну фортецю зі стільців, зв’язаних помаранчевими стрічками. Протиректорський рух на повну силу використовує символіку, пісні, гасла з Майдану. Хоча чути гасло «Так! Ющенко!» на цій акції дивно. У приміщенні Черкаського національного університету пройшло три тури виборів. У останньому за Президента проголосували 80% виборців. Ющенко, дійсно, — так! Двічі намагались вирішити конфлікт методом перемовин, але компроміс давно загубився у двосторонніх амбіціях. 24 лютого була утворена громадська кампанія «Пора навчатись», яка пропагує стабільний навчальний процес. Паралельно розпочався збір підписів студентів на підтримку Анатолія Кузьмінського та його команди. За півтори доби добровільно підписались 1308 осіб. 25 лютого кампанія намагалась провести прес-конференцію. Нахабне нівелювання думки «за ректора» деякими представниками преси підтвердили, що голодувати треба, інакше ніхто навіть слухати не буде.
Іще одним ударом для студентів «Пора навчатись» був довгожданий приїзд губернатора області Олександра Черевка. Він приїхав у голодуючий корпус для зустрічі з ректором Черкаського національного. До конференцзали запросили і представників обох таборів. Через півгодини обурені до краю лідери «Пора навчатись» Вадим Береза й Андрій Сегеда вибігли з переговорів, не дочекавшись закінчення. Під час розмови їх постійно звинувачували в обмані, в тому, що студенти за ректора отримують кожного дня гроші. На Анатолія Кузьмінського, за їхніми словами, теж був постійний тиск. Олександр Черевко твердив, що Анатолій Іванович повинен написати заяву про звільнення. За період переговорів ректору, який зараз перебуває на лікарняному й має проблеми з серцем, кілька разів було погано від морального тиску й він виходив. Здається, така собі політична гра. Одні були проти — сіли голодувати. Вони думали, що помаранчева революція продовжується і сподівались виграти через один день. Але вже на третій день одна особа потрапила до лікарні, а двох поспішно виводять із голодування. Напроти сіли інакодумці, серед яких учасники помаранчевого перевороту. Вони не хотіли голодувати, але не збиралися поступатись, тому голодують. У них із голодування вийшов лише один, у зв’язку з передінфарктним станом батька. А найважче зараз трьом студентам, які три роки прожили в одній кімнаті. Певно, це перевірка на розумні дії у майбутньому, але дві дівчини (одногрупниці) Юля й Алла, які сидять три роки за однією партою, опинились по два боки барикад, а «золота серединка» — Таня кожного дня приходить плакати, залишаючись «нейтралітетом». А причини такої каші: сильний постпомаранчевий синдром, наповнений емоціями, та люстрація, яка виявилась звичайною помстою й поглинає, не розбираючись. Багато професорів і викладачів Черкаського національного університету впевнено заявили, що підуть разом із ректором у відставку. А це, найперше, загрожує статусу університету, що повинен пройти через півроку акредитацію. Заколотників це не цікавить. Хоча вони — студенти цього ж університету.
студентка Черкаського університету
