Хто хоча б раз побував у Чернівцях, обов’язково не оминув увагою колишню резиденцію буковинських митрополитів, де нині розміщено головні корпуси Чернівецького національного університету. Ця унікальна архітектурна пам’ятка другої половини XIX століття є візитівкою міста над Прутом. Якщо пощастить, то найближчим часом вона стане культурною емблемою всієї України, ставши в один ряд із Лаврою, Софією Київською та історичним центром Львова. Порядок денний 35-сесії ЮНЕСКО, яка відбудеться в Парижі 19—29 червня, у числі претендентів на звання пам’ятки всесвітньої культурної спадщини містить також архітектурну перлину Чернівців.
Як зазначає проректор ЧНУ ім. Ю. Федьковича, доктор історичних наук Тамара Марусик, університет замахнувся на ЮНЕСКО з легкої руки екс-міністра закордонних справ Володимира Огризка, який очолював Національну комісію з питань ЮНЕСКО. Ще будучи міністром, 2007 року він приїхав у Чернівці. Приїхав приватно, під час відпустки. В. Огризко тоді вперше відвідав столицю Буковини і був настільки вражений ансамблем резиденції, що переконав керівництво університету взяти участь у номінаційних перегонах. За рік перед цим на них мали намір зважитися цілі Чернівці. Та оскільки ЮНЕСКО віддає перевагу локальним об’єктам, від задуму відмовилися.
Підготовка перших презентаційних матеріалів резиденції-університету була нескладною. З роботою впоралися швидко і були приємно вражені, коли того ж 2007-го об’єкт включили в попередній список номінантів. Далі було складніше. Зазвичай номінаційні досьє готує Держкомітет з національної культурної спадщини. Однак його кошторисна вартість — 2,7 млн. грн. — геть підрізала крила. Сума виявилася очевидячки «не підйомною»: для порівняння, стільки грошей у той час університетові було потрібно на перекриття дахів. Від амбітної ідеї мало не відмовилися. Стримала пропозиція Т. Марусик спробувати розробити досьє власними силами. До співпраці залучили науковців університету, архівістів, архітекторів. Копіями старих креслень допоміг празький фонд Йозефа Главки (архітектора — автора чернівецького шедевру), зйомками з космосу — В. Огризко.
На два роки члени робочої групи забули про свята й вихідні. Одночасно відділ культурної спадщини Чернівців розробляв проект буферної зони довкола університету.
— Спочатку до неї включили весь історичний центр міста, — розповідає начальник відділу Олена Пушкова. — Та потім зменшили її майже наполовину. Реально оцінили можливості й урахували гіркий досвід Києва, де скандали із забудовою в охоронній зоні продемонстрували, що дотримання належного режиму буфера є в Україні чи не найбільшим каменем спотикання. Площа буферної зони в Чернівцях склала 244,5 гектара, з яких лише вісім — власне, площа самої резиденції. До неї включили мікрорайони із забудовою середини XIX — початку XX століття, тобто «ровесників» пам’ятки. Заразом вирішили питання перенесення деінде господарської частини університету. За менеджмент-планом, тут мають розмістити сувенірні крамнички, кав’ярні та інші об’єкти туристичної інфраструктури. Було здійснено санацію парку резиденції, що є пам’яткою садово-паркового мистецтва державного значення і де вже почали розбивати Біблійний сад.
Спільними зусиллями, як модно казати в Чернівцях, з роботою впоралися. Результатом спільної праці стали два товстих томи номінаційного досьє. Електронний лист директора Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Франческо Бандаріни повідомив, що з досьє все гаразд, відтак наприкінці 2010 року до Чернівців прибув експерт організації. Його місія було конфіденційною, тому півроку після від’їзду експерта університет і місто загалом були в невіданні. Її розвіяло включення питання резиденції до порядку денного сесії ЮНЕСКО. Останнім штрихом її презентації, що відбудеться за зачиненими дверима, став не озвучений двохвилинний ролик на вимогу Парижа про ансамбль резиденції, який університет мав надіслати у столицю ЮНЕСКО до 6 червня.
— Тепер, на мою думку, все залежатиме від іміджу держави, — вважає Т. Марусик. — Якби до нас були які-небудь зауваження, резиденції не вдалося б пройти всі етапи номінаційного шляху. Зважаючи на те, що серед 42 претендентів немає жодного з країн СНД, утім, європейських у їхньому числі також небагато, шанси Чернівців досить потужні. Якщо, звісно, їх не зіпсує реноме України на політичній арені світу.
