Віталій Портников, "День"
Встур до НАТО республік колишнього СРСР "для Росії абсолютно неприйнятний". Кордони колишнього Радянського Союзу "для нас червона риса", заявив під час свого візиту до Угорщини міністр закордонних справ Росії Євген Примаков.
"Я думаю, - підкреслив міністр,- що мої угорські співрозмовники ролзуміють, наскільки серьозно з нашого боку така постановка питання, і навряд чи захочуть ризикувати своїми стосунками з Росією і стосунками Росії з НАТО вцілому, які неминуче будуть у цьому разі переглянуті".
Якщо західні колеги керівника російського зовнішньополітичного відомства помітять його, як завжди, самовпевнену заяву, вони у майбутньому називатимуть кордон колишнього Радянського Союзу "лінією Примакова". Адже вперше міністр закордонних справ Російської Федерації так чітко й жорстко визначив сферу інтересів своєї країни - і чи варто дивуватися, що межі цієї сфери збіглися із кордонами колишнього СРСР.
Разом із цим навряд чи варто сприймати заяву російського міністра як констатацію нового світового порядку, узгоджену із Західною Європою та США. Ми скоріш маємо справу із мріями літнього політика, який був одним з керівників зліквідованої імперії, і досі працює, захищаючи немовби не інтереси власної батьківщини, а інтереси вже неіснуючої держави - втім, тут Примаков може сподіватися на підтримку багатьох представників російської політичної еліти, де в моді реваншистські настрої. Зовсім недавно подібна риторика використовувалася російським міністром закордонних справ, коли йшлося про розширення НАТО за рахунок країн Центральної і Східної Європи.
Як бачимо, Захід спокійно поставився до цієї тактики залякування: саміт у Мадриді пройшов без жодних ознак існування російської позиції, а Москва - можливо, саме тому що її зовнішньополітичну лінію визначають люди типу Примакова, втратила шанс, який мала після підписання угоди з НАТО й залишилася на узбіччі європейської системи безпеки. Поза сумнівом, така ж історія може повторитися, якщо Захід виступатиме - тільки реально, а не декларативно - за розширення НАТО за рахунок балтійських країн. Однак від цього заява Примакова не є менш небезпечною.
Вона доводить, що у російському керівництві існують політики, які впевнені, що світ не змінився з часів Бісмарка і Меттерніха, що в цьому світі все вирішується не бажаннями народів, а лише волею найбільших держав, не укладанням нормальних цивілізованих стосунків, а тактикою загроз, залякування, економічного шантажу і експансії. В тому, що Примаков помиляється, що світ тепер інший, ми переконаємося вже найближчим часом разом з головним російським дипломатом. Однак від часів Бісмарка не змінилося одне: небезпека, що виходить з країн, які сповідують подібний зовнішньополітичний курс, для їхніх сусідів. З недалекого нам Будапешту Примаков ніби сигналізує Ризі і Вільнюсу, Таллінну і Києву, Акмолі і Ташкенту: будьте пильними, обережними і мудрими, шукайте сильних і порядних приятелів, бо минуле ще не поховане...
Москва
Заява Євгена Примакова стосується перш за все країн Балтії. Але водночас безпосередньо стосується і Києва, фактично забороняючи Україні самостійно вибудовувати систему національної безпеки.
"В Лісабонській декларації 1996 року країни-учасниці ОБСЄ, в тому числі і Росія, підтвердили невід'ємне право кожної держави вільно обирати або змінювати заходи по забезпеченню своєї безпеки, включаючи договори про альянс" - прокоментував "Дню" будапештську заяву Примакова перший заступник міністра закордонних справ України Антон Бутейко. Отже, будь-яка спроба порушити згадане право, створити свою "вотчину" безпеки за рахунок інших, суперечить цивілізованим нормам, на яких має грунтуватися всеохоплююча модель безпеки для Європи на ХХІ століття".
"День" має інформацію, що зараз вирішується питання про зміст і форму офіційної реакції України на заяву Євгена Примакова.
Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ, "День"
