Внаслідок першої з названих пожеж постраждали фермери і
працівники господарств, утворених навесні цього року в результаті їхнього
виокремлення від місцевого колгоспу. (Серед працівників названих господарств
більшість — це селяни, які віддали фермерам в оренду свої земельні паї).
Разом вони самовіддано працювали, зібрали непоганий урожай зернових, заклали
на зиму доброго сіна для своїх 160 корів. Тепер цих корів нема чим годувати.
Фермери та їхні робітники, не соромлячись сліз, плакали на згарищі. Дехто
з них згадував, що деякі члени сусіднього господарства, заснованого на
базі колишнього колгоспу, чиї здобутки були значно скромнішими, неодноразово
із заздрістю говорили про успіхи «Хлібороба України» і «Вікторії», погрожуючи
пустити тим «червоного півня». Нині ведеться розслідування, і, за словами
заступника начальника УДПО УМВС в області підполковника Ігоря Стельмашова
, в даному випадкові версія підпалу сіна розглядається як одна з найбільш
iмовірних. Згідно iз даними пожежної статистики, додав він, тільки з початку
листопада в області в місцях зберігання грубих кормів виникло 6 пожеж,
в яких згоріло 345 тонн сіна і 233 тонни соломи. Загальні збитки від цих
пожеж перевищили 118 тис. грн. На думку І. Стельмашова, є вагомі підстави
вважати, що більшість з них сталася також внаслідок підпалів — на грунті
заздрощів тих керівників і селян, хто фактично залишився в «лоні» колишніх
колгоспів, які здебільшого ледь животіють, до успіхів нових більш удачливих
хазяїв землі.
P.S.: Було б, мабуть, наївним розраховувати, що
процес реформування аграрних відносин на селі, так чи інакше пов'язаний
з перерозподілом прав власності на землю, буде проходити гладко і безконфліктно.
Однак не хотілося б думати, що ті, хто не може витримати чесної конкуренції
на полях і на фермах і кому затьмарює очі чорна заздрість до успіхів нових,
більш удачливих і працьовитих господарів, вдадуться до широкого застосування
схожих методів протидії останнім. Якщо ми не зрозуміємо, нарешті, що приватна
власність є священною і недоторканною, то ніякі реформи не допоможуть.
КОМЕНТАР
Сергій КРИМСЬКИЙ, філософ:
— Я гадаю, що причина такої поведінки — не в менталітеті.
Це скоріше особливість міжособистісних стосунків. В Україні завжди було
багато зайвої землі. І тому ніколи з питань землі тут конфліктів не виникало.
Це, швидше, вада, яка виникла внаслідок громадянської війни і радянської
влади, коли в нас знищувалася мораль. А традиційно це не було притаманним
для українських сіл. Можливо, в Західній Україні, регіоні крайньої убогості
українського населення, ситуація була іншою.
Приблизно до початку 18 сторіччя в Україні був аскетичний
стиль життя. Десь з 18 сторіччя починається протестантська ідея, що багатство
— це від Бога. Я би не приписував українському менталітетові всіх цих рис
типу «Моя хата скраю», «Хай у сусіда хата згорить», «Як не з'їм, то понадкушую».
Історичні матеріали, які я маю в своєму розпорядженні, не підтверджують
цього.
Є одна риса українського менталітету, яка може проявлятися
негативно — це ідея вільної індивідуальності. Вона пов'язана з тим, що
українська цивілізація виникла на межі з диким степом. Тут картина аналогічна
з виникненням Сполучених Штатів — там була межа з преріями. І виживали
лише піонери прерій, а в Україні — люди вільної індивідуальності типу козаків
і под., тобто люди, які вміли відстоювати свої інтереси. Відвойований у
дикої природи клаптик землі сприймався як особистий подвиг, ствердження
власної особистості.
