Мабуть, у нинішній виборчій кампанії головними інструментами політичної боротьби стають не компромат і навіть не обіцянки якихось благ і покарань, а звичайні побутові лякалки. Наприклад, учора народний депутат Кирило Куликов («Наша самооборона») в черговий раз стверджував, що до осені столиця країни залишиться не лише без тепла, а й без води та каналізації.
Ситуація в житлово-комунальному господарстві столиці, та й усієї країни, дійсно, гірше нікуди. І хоча формат газетної статті не передбачає глибокого аналізу, але щодо Києва, то тут дуже багато речей добре видно. Це, насамперед, далеко не завжди адекватна робота мера та мерії, що виявилися абсолютно не готовими до викликів, які генерувала фінансово-економічна криза.
Але йдеться не лише про Леоніда Черновецького, хоча проведене його командою безпрецедентне підвищення житлово-комунальних тарифів стало аж ніяк не рятувальним колом, а гирею на ногах потопаючого житлокомгоспу. За словами глави Асоціації теплотехнічних компаній України Віталія Яковенка, лише 24% киян сплатили рахунки за житлово-комунальні послуги. До підвищення тарифів населення приносило до міської скарбниці близько 186 мільйонів гривень, а після — всього 73 мільйони, тоді як влада розраховувала отримати близько 360 мільйонів гривень.
Проте це рішення, хоч яке воно неприємне, законослухняні громадяни, до яких, безумовно, належить більшість киян, мали б виконувати. До того ж, незважаючи на кризу, за «білою» зарплатою столиця далеко випереджає інші регіони країни.
То чим же пояснити фактичний бойкот населення? Безумовно, людям дуже важко зрозуміти, чому їм треба платити більше, якщо їхня зарплата принаймні не зростає, а послуги, що там гріха таїти, досить низької якості?
Гадаю, будь-який нормальний уряд, хоч би як йому дошкуляв столичний мер і його команда, не став би рубати сука, на якому сидить, і закликати людей не сплачувати за послуги. Точнісінько з таким самим успіхом можна було б закликати: беріть безкоштовно в магазинах цукор, бо ми маємо підозру, що ціни на нього не обгрунтовані. Але уряд цього не зробив, а навіть намагався за допомогою ринкової інтервенції якось вплинути на ситуацію. Щодо ЖКГ від нього слід було б чекати хоча б вербальної позитивної інтервенції, приблизно такої, яку Юлія Тимошенко робить щодо «Родовід Банку», коли обіцяє розмістити в ньому свої заощадження.
Але сталося найгірше. Це просто кричущий факт, що із закликом платити не за новими, а за старими тарифами до людей звертається сам міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко, підкріпивши цей заклик власним прикладом. І це після рішення Апеляційного суду, який залишив чинними нові тарифи...
Згадуваний вище Віталій Яковенко прогнозує, що криза неплатежів у ЖКГ з Києва пошириться всією країною. А заступник голови ради «Фронту змін» Андрій Пишний, практично солідаризуючись з Куликовим, стверджує, що вже восени неплатежі викличуть колапс усієї житлово-комунальної системи, адже без грошей вона не зможе працювати. А що тоді буде взимку?
І тут кожен з нас має відкинути політику й самостійно вирішити питання «платити чи не платити», за великим рахунком, абсолютно рівнозначне іншому — «жити чи не жити?».
