Затятість, з якою нова влада взялася за європейську інтеграцію України, можна тільки вітати. Її й вітають. Але кожен по-своєму. Громадяни України, які завжди з особливим пієтетом і трепетом ставилися до всього, що пов’язане зі словом «європейський», очікують, що нарешті стане реальністю фраза «європейський рівень життя». Представники Європейського Союзу, які спершу з захопленням відзначали повернення України в сім’ю держав, де поважають загальноприйняті цінності (демократію і верховенство права), сьогодні намагаються сховати українське питання в довгий ящик.
Новому керівництву наданий авансом значний кредит довіри. Виборці поки що вірять, що нинішня влада налаштована більш серйозно до втілення європейської інтеграції, ніж попередня. Таку ж думку поділяють і представники Брюсселя, які демонструють готовність надати максимум можливого сприяння Києву. У ЄС, схоже, готові говорити з українським урядом про будь-що, але не про можливе членство.
Проте наскільки глибокий і конкретний смисл вкладається в поняття інтеграції до ЄС Києвом? Це — не лише вивішування «єесівських» прапорів біля державних установ, не лише клятвені запевняння у своїй європейськості . Це — кропітка робота, яка інколи вимагатиме болючих реформ. Вона вимагатиме скрупульозності, відповідальності, рішучості, жертовності, пунктуальності. Чи готова до цього нова влада? Чи готова влада навіть у тому випадку, якщо йтиметься про втрату власної «передвиборної» підтримки, йти на втілення тисяч непопулярних умов, норм, стандартів?
...Не так давно, саме після помаранчевої революції одне з британських видань, присвячене «єесівській» тематиці, провело інтернет-опитування. У ньому ставилося два запитання. Перше — чи підтримуєте ви вступ до ЄС України? Друге — чи підтримуєте ви вступ Туреччини? В України ледве не вдвічі більше голосів. Це вже стало досягненням — заручитися підтримкою пересічних європейських громадян. Однак яким би значним це досягнення не видавалося, воно — лише одне з перших. За ним — титанічна робота.
