Голова НС-НУ Віктор Ющенко заявив про грядущі кадрові чистки в керівництві партії, у той час як лідер «помаранчевої» фракції Микола Мартиненко натякає — партквитка може позбутися сам Президент. Ці внутрішньопартійні, м’яко кажучи, дискусії відбуваються на фоні й без того катастрофічно низького рейтингу колись популярної політичної сили. Кілька років тому нашоукраїнців підтримували близько 24% жителів країни, сьогодні ж — не більше трьох. Більше того, багато хто з учорашніх лідерів НС-НУ, сьогодні відверто кажуть, що партія де-факто померла. Але чи не передчасно відправляють «заупокійну»?
Віктор Ющенко планує, як він висловився, впритул зайнятися справами «Нашої України». А «для розминки» глава держави розкритикував своїх партійних соратників уздовж і впоперек. Зокрема, на думку Віктора Андрійовича, всі біди цієї політичної сили від «функціонерів, які в останні рік-півтора виявили себе як люди, для яких демократична ідея не є основною. Це кар’єристи, які готові нанести удар по фракції, розколоти її».
До наступної п’ятниці, 27 березня, НС-НУ повинна провести заключний етап з’їзду, оскільки якщо прострочити дату проведення партійної «летючки», завершиться дія мандатів делегатів і партія, по суті, опиниться в підвішеному стані. Виключення Віктора Ющенка з лав НС-НУ здавалося б нереальним, якби не одне «але». Річ у тім, що Віктор Андрійович належить до київського осередку партії, яким керує Микола Мартиненко, стосунки якого з Президентом складно назвати партнерськими. Зараз ситуація виглядає так: Президент хоче позбавити важелів парткерування «кар’єриста» Мартиненка, а Мартиненко нещодавно заявив, мовляв, у партії є майбутнє, тільки якщо в її рядах не буде прізвища Ющенка...
Хай там як це парадоксально, але чорна смуга «помаранчевих» чітко виявилася невдовзі після того, як Президент де-юре очолив НС-НУ. 29 листопада 2008 року, нагадаємо, Віктор Андрійович став офіційним лідером партії, змінивши на цій посаді В’ячеслава Кириленка. З 2005 року і досі Президент України є почесним головою НС-НУ. З’їзд, на якому «коронували» пана Ющенка, нашоукраїнці вперше з моменту існування цієї політсили вирішили провести в закритому режимі. За словами учасників, В’ячеслав Кириленко сам запропонував обрати головою партії Віктора Ющенка. Президент погодився і заявив: «Наша Україна» — єдина політична сила, що послідовно відстоює стратегічні національні пріоритети держави і працює над їхньою реалізацією».
Невдовзі після з’їзду Кириленко складає з себе повноваження й лідера парламентської фракції НУ-НС. 16 січня місце Кириленка займає Мартиненко, який відразу ж заявив, що зробить все, щоб консолідувати фракцію, що розкололася, і забезпечити ефективну роботу парламентської більшості. А також дав зрозуміти — НУ-НС вийшла з-під опіки гаранта: «Наша фракція була й залишається проукраїнською, однак вона не буде власністю Президента. Рішення фракції затверджуватимуть безпосередньо депутати».
Сьогодні ж Віктор Ющенко переконаний, що кадрові зміни у верхівці «Нашої України» дозволять партії, по-перше, вирішити фінансові проблеми, по-друге, повернуть їй минулу потужність. Дуже й дуже показовий момент: ця заява Президента опублікована на сайті блоку НУ-НС, який в інформаційному плані був мертвий понад місяць. Останнім часом у ЗМІ активно мусіюється тема про фінансові проблеми в «помаранчевому» політичному таборі. Більше того, про цю проблему офіційно повідомляє прес-служба партії у своєму обуреному листі на ім’я Президента. Зарплату їм не платять відтоді, як Віктор Андрійович став головою партії. З третього березня в центральному офісі партії відключена електроенергія, теплопостачання і телефони, в неоплачувані відпуски відправлений штат регіональних відділень.
Невдача спіткала «помаранчевих» і на недавніх тернопільських виборах. Наростити електоральні м’язи цій політичній силі не допоміг навіть Президент, який особисто приїхав напередодні голосування до Тернополя і назвав майбутні вибори «тестом на демократію». Результат 5,52%, на думку політолога Володимира Фесенка, це показник того, що «Наша Україна» вмирає.
Але чи не передчасно «ховають» колись популярну політичну силу, — поцікавився «День» у Світлани КОНОНЧУК — політолога, експерта Українського незалежного центру політичних досліджень:
— Переконана, що майбутнє є в будь-якої з політичних сил. Усе залежить від того, наскільки здоровий організм, наскільки відверта дискусія в ньому щодо бачення майбутньої держави і кроків, необхідних для досягнення цього бачення. Знаєте, я згадую, як після виборів 2004 року також стояло питання про майбутнє Януковича, який програв у президентсько-виборчому марафоні. Тоді також казали, що він, мовляв, не зміг перемогти, що його політичне майбутнє поховане тощо. Проте і Янукович, і Партія регіонів досить активно присутні в політиці, і більше того, впливають на політичні процеси. Тому, якщо повернутися до «Нашої України», гадаю, все залежить від того, наскільки сама партія і партійці хочуть бути активними та впливовими.
Дійсно, проблеми в партії є, і наскільки я розумію, ці проблеми пов’язані, швидше, з баченням моделі організаційного розвитку партії, а не її ідейної складової. Тобто існує одна лінія, направлена на об’єднання з «Єдиним центром» й існує інша лінія, направлена на самостійну і цілісну діяльність на основі партії. Нині складно сказати, яка з цих ліній переможе. Поки що, про що свідчать результати останнього — грудневого з’їзду «Нашої України», більшість партійців не погодилися з ідеєю об’єднання з ЄЦ, і, судячи з усього, вони як і раніше готові відстоювати свої позиції.
— У чому, на ваш погляд, полягає ключова, передусім, рейтингова трагедія НСНУ? Адже маючи кілька років тому 24% підтримки виборців, сьогодні ця політична сила (причому, згідно з різними соціологічними дослідженнями, проведеними різними компаніями) — на межі прохідного бар’єра до ВР, тобто трьох відсотків.
— Після президентських виборів Віктора Ющенка різними способами і словами налаштовували на те, що він не повинен бути головою однієї партії, а повинен бути Президентом усієї України. У результаті Віктор Ющенко або піддавшись цьому тиску, або самостійно ухваливши рішення відійшов від керування партією і як наслідок (хоча внаслідок не тільки й не стільки його віддалення від «Нашої України») йому не вдалося консолідувати партію. Це перша причина падіння рейтингу НСНУ.
Друга причина зумовлена тим, що до партії, яка ще, скажімо, 2005 року мала чіткий ритм розвитку, прийшли люди, які мають кон’юнктурне мислення, мислення, направлене на особистий кар’єрний розвиток або забезпечення свого персонального бізнесу. Сьогодні ці люди, бачачи проблеми в «Нашій Україні», відходять і більше того — самі топлять човен, який учора був їхнім засобом політичного руху вперед. З урахуванням того, що для таких людей партія важить мало, а багато важить особисте політичне майбутнє, вони й пересідають в інші судна.
Третя обставина полягає в тому, що Президент усе-таки прагне досягати й не відступати від цілей, з якими він йшов на вибори. Якби сьогодні Ющенко відмовився від питань, що складно сприймаються частиною політикуму і частиною суспільства, граючи роль ліберала без гострих кутів, йому, можливо, вдалося б зберегти рейтингові позиції. Сьогодні багато політиків відрізняються політичною гнучкістю, особливо — в «незручних питаннях». А у Віктора Ющенка все-таки є, так би мовити, кінцеві позиції, від яких він не відступає. Він нібито спеціально акцентує увагу на принципових речах, без відстоювання яких він не був би тим Віктором Ющенком, яким він є сьогодні.
— Іншими словами, Президент, знаючи про свої, м’яко кажучи, слабкі рейтингові позиції, демонструє послідовність у ключових питаннях і внутрішньої, і зовнішньої політики?
— Так. З одного боку, він просто не може відмовитися від цих позицій, а з іншого — він розуміє, наскільки складно й ризиковано сьогодні залишити Україну на відкаті від цінностей, що домінували 2004 року. Тому, безумовно, він намагатиметься знайти для «Нашої України» нову енергію для того, щоб забезпечити на політичному та ідеологічному полі України присутність партії, яка не змінює своїх цілісних установок.
Однак наскільки вдалою буде ця спроба Віктора Ющенка сказати складно, оскільки вже сьогодні мають місце безліч дій, направлених на навмисне загострення сприйняття ситуації. Наприклад? Наприклад, постійні та регулярні публікації, пов’язані з нібито наявністю різноманітних боргів у «Нашої України». Не знаю є вони, чи ні, а якщо є, то хто за це відповідає. Але сам факт, що ця тема підігрівається, мусіюється і стає предметом активного обговорення, свідчить про те, що існують політичні сили (конкуренти іншими словами) «Нашої України», які грають і гратимуть на цьому.
IНША ДУМКА
Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат (НУ-НС):
— Що буде зроблене й прийняте на третьому етапі з’їзду, я не знаю... Можливо, відбудеться об’єднання «Нашої України» з «Єдиним центром». Можливо, такого об’єднання й не буде. Проте впевнений в одному: свій потенціал і перспективу «Наша Україна», на величезний жаль, втратила. Це означає, що на місці цієї політичної сили виникне щось нове.
У березні 2005 року рейтинг «Нашої України» дійсно коливався в межах 22-24%. Вважаю, що ключову роль у зменшенні рейтингу зіграв Віктор Андрійович Ющенко, бо це була партія Президента, і її репутація прямо залежала від репутації Президента. Це перше. Друге. «Наша Україна» створювалася адміністративно — зверху вниз. Це не був процес органічного об’єднання.
Ще одна причина — «Наша Україна» як партія Президента, по суті, ніякої самостійної активності не виявляла. «Наша Україна» спочатку покладала всі надії на президентський рейтинг. І поки рейтинг Президента був високим, «Наша Україна» спокійно почивала на лаврах і думала, що так буде завжди. І це, варто зауважити, біда не лише «Нашої України». Аналогічну проблему — проблему колосальної залежності від лідерів та їхніх рейтингів має і БЮТ, і Партія регіонів. І якщо падатиме рейтинг вождів, умить падатиме рейтинг і цих партій.
«Єдиний центр» також створюється за схемою зверху вниз? Згодний повністю. І у зв’язку з цим скажу: це не має перспектив. Партії, що мають яскраво виражений вождівський характер, а також партії, що створюються зверху вниз — «смертники». Результат ЄЦ у Тернополі — це абсолютно дутий результат. Нехай подякують губернатору і низькій явці. Насправді ж у загальнодержавному масштабі і «Наша Україна», і «Єдиний центр» як окремо, так і у випадку об’єднання не дадуть нової якості для української політики.
