Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Чи можлива єдина позиція у «двоголовій» опозиції?

19 лютого, 2003 - 00:00

Напередодні поновлення пленарних засідань Верховної Ради радник Президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Гальчинський повідомив, що щорічне послання глави держави до парламенту буде готове до першої декади березня. За словами А. Гальчинського, який очолює групу з підготовки цього документа, роботу над письмовою частиною послання, перший розділ якого присвячено внутрішньополітичній ситуації та політичній реформі, вже закінчено. «Президент ознайомився з багатьма її положеннями, висловив дуже багато зауважень, і зараз ми допрацьовуємо цей документ, — тобто ми на фініші», — цитують радника Президента інформагентства. Як відомо, на своїй першій цього року прес-конференції Леонід Кучма, висловивши незадоволення темпами реалізації ініційованої ним 24 серпня минулого року політичної реформи, заявив про те, що змушений зробити наступний крок — внести в парламент свій проект змін до Конституції.

Однак, судячи з того, хто й що останнім часом на цю тему говорив, зацікавлених у просуванні політичної реформи небагато. Не спостерігається ентузіазму з боку провладних політичних сил, не виробила єдиного ставлення до цієї ідеї й «двоголова» (ліво-права) опозиція.

Більшість основних гравців на політичному полі в’язнуть у проблемах іншого гатунку. Віктор Ющенко та його оточення захоплені сумнівним, прямо скажемо, піаром: громадськості популярно розповідається про те, якого кольору реглан отримав Віктор Андрійович у подарунок від дружини до дня святого Валентина, як він і його соратники розслідуватимуть справу про підкидні антитимошенківські листівки, поширені кимсь під логотипом і від імені «Нашої України» і таке інше. А от із думкою Віктора Ющенка про політичну реформу ясності немає й, схоже, не передбачається. В Америці лідер «НУ» висловлюється на цю тему досить скептично, після приїзду, спілкуючись з пресою і народом під час Інтернет-конференції, радить читати владні ініціативи «між рядками», в понеділок на засіданні парламентської узгоджувальної ради висловлюється, за словами очевидців, за проведення політичної реформи, а у вівторок у прямому ефірі передачі «Високий гість» «Радіо-Ера ФМ» стверджує, що фракція «Наша Україна» не підтримає скорочення повноважень президента країни... Як-то кажуть, і вашим і нашим... Або, навпаки, ні нашим ні вашим?..

Проте єдності, як і раніше, немає і в питаннях набагато, напевно, для вітчизняного політикуму нагальніших. Наприклад, один з активістів Соцпартії Йосип Вінський у сьогоднішньому інтерв’ю «Дню» називає «розмови» про єдиного кандидата від опозиційних сил «чистою провокацією», спрямованою на розкол опозиції, не виключає самостійної участі лідера СПУ Олександра Мороза в президентській гонці й висловлює від імені партії намір йти на «широкі компроміси» (в тому сенсі, що все залежатиме від того, за ким з можливих союзників які крісла будуть заброньовані). Широта компромісу тягнеться, як бачимо, аж до готовності «сісти за стіл переговорів» з чинним Президентом... Мабуть, Юлія Тимошенко, яка заявила десь у Європі, що може взяти участь у президентських виборах, але готова, мовляв, звільнити дорогу єдиному кандидату від опозиції, не надто ризикує. Навряд Юлії Володимирівні доведеться приносити такі жертви: ймовірність того, що політичні сили, якi демонструють сьогодні нездатність дорости до реалізації якихось логічних схем, дійдуть до таких крайнощів, як компроміс щодо єдиної кандидатури, вельми невелика.

Отже: знайомими є всі фрази, так само, як і аргументи. Пам’ятається, соціалісти вже одного разу проголосували за чергового кандидата в прем’єри — Анатолія Кінаха — тільки, за їхніми власними визнаннями, для того щоб докучити Президенту. Про непрогнозованість української влади говорилося вже чимало. Сьогодні можна додати до вже сказаного висновок про непрогнозованість опозиції. Ніхто з упевненістю не може сказати, які кнопки завтра натиснуть як ті, так і інші. Чим може обернутися для країни — її економіки, інвестиційного клімату, довгострокових проектів тощо — така непередбачуваність? Яким у цьому контексті уявляється майбутнє політичної реформи? Запитання риторичні. Залишається сподіватися, що виборці хоча б навчаться відділяти в заявах своїх нинішніх і майбутніх обранців зерна від полови...

Мар’яна ОЛIЙНИК, «День»
Газета: