Учора голова НАК «Нафтогаз України» Олександр Болкісєв провів у Києві свою першу прес-конференцію. Враження від неї багато в чому суперечливі. По- перше, він, на відміну від більшості своїх попередників на цьому посту, не позиціонував себе як політик («перестати бути політичною фігурою»). Але при цьому продемонстрував внутрішнє несприймання преси і прагнення якимось чином закритися від ЗМІ, хоча навіть за короткий час роботи пересвідчився, що користі від цього не буде («паузи в спілкуванні породжують міфи... без преси не можна»). Проте, можна вважати, що з часом у цьому питанні молодому керівникові не обійтися без корекції.
Перший блок добровільно викладених новин містив розповідь про наміри провести в компанії структурну реорганізацію, перебудувати бізнес-процеси та скоротити (на 25%) «роздутий» апарат, скоротити витрати на неперспективних проектах, а від деяких зарубіжних просто відмовитися, зробити зрозумілими голові правління (посилаючи читача до пункту 2, процитуємо: «але не пресі», а отже — не платникам податків) фінансові потоки компанії, розпочати модернізацію газотранспортної системи, використовуючи, зокрема, «такий екзотичний для України фінансовий інструмент, як квоти за Кіотським протоколом» (їх можна продавати в тому випадкові, якщо країна менше, ніж їй дозволено, забруднює природне середовище).
Інший блок містив відомості про зусилля «Нафтогазу» збільшити свій внесок до газового балансу країни. За словами Болкісєва, введення в експлуатацію двох нових родовищ і дожимної компресорної станції на діючому, дозволить дати країні вже наступного року 1,5-2 мільярди кубометрів, а крім цього зусилля НАКу буде сконцентровано на морському шельфі України, де є чималі запаси нафти й газу. Є також наміри реорганізувати внутрішній ринок газу...
Україна, як відомо, за програмами давно вийшла в передові країни світу... Ну хто ж буде проти, якщо всі ці добрі задуми здійсняться? Здається, що особисто Болкісєв має для цього все необхідне, в тому числі і досить рідкісне для чиновників його рангу почуття гумору. У відповідь на запитання, чи не перешкодить його планам формування нового уряду і законне бажання прем’єра «поставити» на НАК свою людину, був процитований Михайло Булгаков (про те, що людина несподівано смертна), але головне, що сказав при цьому Болкісєв: на цю роботу потрібно йти так, наче приходиш назавжди... Така заява, їй Богу, підкуповує.
Але було на цій зустрічі й те, що, безперечно, далеко не в усіх викличе захоплення. Відповідаючи на запитання «Дня» та інших журналістів про те, якою ціною «Нафтогазу» вдалося домогтися від Росії обіцянки не підвищувати газові ціни ні в третьому, ні в четвертому кварталі цього року, Болкісєв спочатку сказав, що ніяких поступок із українського боку зроблено не було і що цілком достатньою поступкою було те, що на промисловий ринок газу Україна впустила спільне підприємство «Росукренерго». Потім у ході перехресного журналістського допиту також з’ясувалося, що деяку роль зіграла згода України вести об’єднаним із Росією фронтом цінову боротьбу з Туркменистаном (його нова ціна для обох країн $100 за тисячу кубометрів). І, нарешті, проявилася утихомирююча Росію роль розмов про варіанти (їх, за словами Болкісєва, було перебрано «від і до») створення міжнародного газотранспортного консорціуму для управління українською газотранспортною системою. Глава НАК, як виявилося, не є категоричним противником таких розмов («адже йдеться не про продаж»), для нього головне зрозуміти, що ж насправді означатиме слово «управління». Якщо таке розуміння гарантуватиме Україні баланс газу, який сьогодні через усякі обхідні варіанти має тенденцію до скорочення, то, як вважає Болкісєв, це, можливо, для України, тільки плюси.
