Українську делегацію очолював заступник Держсекретаря Мінекономіки України Сергій Романюк, російську — заступник командуючого ЧФ РФ віце- адмірал Євген Орлов. Переговори були досить складними і вельми плідними, — так прокоментував їх результати Сергій Романюк. Головний підсумок — сторони узгодили механізм підрахунку обсягів фінансування урядом РФ соціальних програм тих українських міст і селищ, де базуються частини ЧФ РФ, підкреслив він. Цей механізм експерти запропонують на розгляд українсько-російської підкомісії iз питань базування ЧФ РФ, який відбудеться у Москві.
Як відомо, міждержавну угоду про участь уряду РФ у фінансуванні соціальних програм було підписано ще у березні 2000 року, тому експерти погодилися, що росіяни повинні компенсувати певні суми за минулі роки. Механізм компенсацій обговорюватиметься на засіданні українсько-російської підкомісії, повідомив журналістам Сергій Романюк. Стосовно суті домовленостей він сказав, що для визначення обсягу участі фінансування з боку уряду РФ пропонується брати дані виконання бюджету того чи іншого міста за минулий рік у частини реалізації тих соціальних програм, в яких зацікавлені обидві сторони. При цьому враховуватиметься відсоток російських військовослужбовців і членів їхніх сімей, які проживають у даному населеному пункті.
Тим часом, багато експертів і спостерігачів у Криму та Севастополі сумніваються у правильності такого підходу. Наприклад, народний депутат України, колишній заступник голови Севастопольської держадміністрації Віктор Заїчко, який брав участь у переговорах, заявив журналістам, що не задоволений досягнутими результатами. За його словами, такий механізм фінансування дасть прибавку міському бюджету від російської сторони «всього 10 мільйонів гривень». Віктор Заїчко вважає, що цього явно недостатньо.
З другого боку, у Сімферополі один з українських військових, який побажав залишитися невідомим, сказав, що вважає взагалі неправильною участь російської сторони у фінансуванні українських територій. Якщо українська сторона, — сказав він, — представляє інтереси суверенної держави, вона не повинна залучати інші держави до фінансування своїх об’єктів, а повинна забезпечувати їх сама. Російська сторона, на його думку, повинна не брати участь у фінансуванні інфраструктури іншої держави, а платити орендну плату за світовою практикою за ті конкретні ділянки землі та об’єкти інфраструктури, які вона орендує. Україна ж за рахунок цієї оренди сама фінансуватиме свою інфраструктуру так, як вона вважатиме за потрібне. Військовий, який заявив це, вважає участь іншої держави у фінансуванні українських об’єктів принципово неправильною, оскільки, за його словами, згодом це неминуче викличе майнові претензії російської сторони на ці об’єкти, як це вже не раз було під час поділу флоту, оскільки виходить, що з правового погляду вона їх «утримувала»…
