Одна з основних причин, чому молоді сім’ї не прагнуть покращувати демографічну ситуацію в країні — їхня постійна зайнятість. Де гарантія, що після відпустки, що затяглася на три-чотири роки, шеф загориться бажанням взяти свою молоду співробітницю на колишнє місце, і що вдало зроблену кар’єру потім не доведеться реставрувати цеглина за цеглиною. З другого боку, трудоголізм і бажання нажити багатство своїми силами примушує схаменутися лише тоді, коли про дітей думати буде вже пізно. Виходом, звичайно, можуть бути бабусі — але вони також не завжди такі бадьорі й енергійні, як хотілося б, та й не завжди прагнуть пережити ще раз пелюшки і дитячі капризи. Загалом, дилема виходить не з легких, але, безумовно, споконвічно актуальних — дитина або кар’єра.
ОБЕРЕЖНО: РОДИЧІ
Щоправда, схоже, останнім часом, при наявності грошей вихід знайти все ж можливо, оскільки мережа послуг щодня стає все ширшою, надійнішою, багато з послуг реконструюється з далекого минулого, і відомі за творами класиків няні, гувернантки і домробітниці впевнено повертаються у наш побут. Щоправда, таке, на перший погляд, просте рішення криє в собі цілий ряд проблем — де взяти няню, як пересвідчитися в її професіоналізмі та найголовніше — як впоратися з психологічними труднощами, адже залишити свою дитину із зовсім чужою людиною, нехай навіть винятково порядною, яка якісно виконує свої обов’язки, не так просто для матері. Із властивим їй гіпертрофованим неспокоєм щодо своєї дитини, вона волею-неволею почне сумніватися щодо того, чи правильно буде поводитися з її дитям чужа жінка, чи не почне вона «давити» на дитину чи, навпаки, чи не полюбить дитя няню більше, ніж рідну матір. Неспокій вселяє ще й факт, оприлюднений не так давно CNN про те, що у 20% випадків при синдромі раптової дитячої смерті з малюком була саме няня. Або випадок актуальний виключно для наших реалій, коли батьки одного разу застали свою чотирирічну дочку, яку залишили з нянею, на вулиці — дитина виспівувала слізні пісні. А її «заповзятлива» наставниця, як свідомий продюсер, з великою увагою стежила за тим, як виконує свої функції «артистка».
Але все ж незважаючи на велику кількість пунктів «проти», попит на нянь щодня збільшується як у агентствах, так і за газетними оголошеннями, що виявляється у декілька разів дешевше. Не виключена також можливість підключення до цієї нелегкої справи родичів і знайомих. Останній варіант, хоч і здається на перший погляд найбільш надійним, згодом стає найбільш клопітним. Адже няня, незважаючи на свої специфічні функції, є все ж обслуговуючим персоналом, а перевести родинні взаємини у площину замовник — виконавець досить проблематично. Крім того, що існує обтяженість шлейфом попередніх взаємин, так ще й не виключено, що кожна подробиця сімейного життя стане надбанням інших родичів. Із другого боку, ця людина, без сумніву, надійніша, ніж «з вулиці», яка прийшла робити послуги згідно з прейскурантом.
ЗА
Але все ж, як з’ясувалося, дітей великих бізнесменів і членів уряду няньчать саме няні з агентств, ціна на послуги яких у місяць коливається від 200 до 400 доларів. Агентство, на відміну від приватних оголошень у газеті, надає масу гарантій, наприклад, наявність санітарної книжки, рекомендацій, відомостей про біографію й освіту нянь. У деяких агентствах, наприклад, робити такі послуги не дозволяється і тим жінкам, у яких відсутня педагогічна або медична освіта. У Києві до того ж існує школа для нянь, а за сумісництвом і спеціалізоване агентство з надання таких послуг. Тут для того, щоб жінка, яка бажає стати нянею-гувернанткою, потрапила до каталога агентства, повинна бути не молодшою 35-ти років і не старшою 55-ти, мати власних (дорослих) дітей і, безумовно, вищу освіту, київську прописку, всілякі медичні довідки і відповідний для такої роботи характер за гороскопом. П’ять місяців у потенційних нянь тривають лекції і практичні заняття, під час яких вони виготовляють дидактичні матеріали для своїх майбутніх підопічних і вправляються у педагогічній майстерності. Наприклад, одне з перших завдань, яке їм дає викладач Алевтина Єрохіна — опрацювати літературу з етикету і підготуватися до того, щоб докладно і цікаво пояснити дитині про його головні моменти. Директор центру Людмила Дубініна розповідає, що в їхній практиці бували навіть феноменальні випадки, коли дитина у два роки вже знала назви і авторів більшості відомих картин, що підштовхнуло няню до пошуку додаткової розвиваючої літератури для свого підопічного. Адже після складання іспитів багаж знань нянь, незважаючи на їхню освіту, весь час доводиться поповнювати, чим вони тут займаються вже самостійно, одночасно тримаючи руку на пульсі розвитку педагогіки.
Найперше, що роблять няні, прийшовши до будинку, — це відучують дитину від багатогодинного перегляду телевізора і стежать за її фізичним розвитком, даючи їй у популярній формі основи валеологічних знань. Маючи в запасі різноманітні педагогічні прийоми і методики, на співбесіді з батьками няня розповідає, що саме дасть їхній дитині та чи інша методика і чого дозволить її навчити. Згодом батьки вже самі вирішують, що саме у вихованні дитини є для них пріоритетним, з урахуванням специфіки їхнього дитяти... У процесі роботи з дитиною няня веде щоденник, в якому фіксує, чого за конкретний період часу навчився її вихованець, а з чим у нього виникли найбільші труднощі. Тут вважається, що високої якості няні можуть замінити дитині найелітніший дитячий садок.
ПРОТИ
Щоправда, із таким твердженням не завжди згодні психологи, які схильні думати, що для повноцінного розвитку малюка обов’язково необхідне спілкування з однолітками, оскільки при ізоляції дитини вона може стати егоцентричною особистістю, замкненою і некомунікабельною. Також відсутність друзів-однолітків не зможе, на їхню думку, дати можливість розвинути дітям свій креатив. Але щоправда, вважається, що флегматичні й меланхолійні діти повинні якнайдовше залишатися під опікуванням хорошої няні, оскільки у цьому випадку вона може позбавити їх багатьох комплексів. У будь-якому випадку і таким дітям після 5 років доцільніше ходити до дитячого садка, де в колективі однолітків вони зможуть реалізувати себе як особистість.
Із психологічного погляду існує інша проблема, більш значуща для дитини та її батьків, — це проблема заміщення нянею матері. Коли дитина проводить велику частину часу з жінкою, яка грає з нею, співає, танцює і читає казки, цілком логічно передбачити, що саме до неї вона згодом буде тягнутися більше і болючіше переживати її відсутність, ніж власної матері. На думку педагогічного психолога, доцента кафедри соціальної психології Олени Власової, няня стане домінуючою для дитини лише за умови, що значущість для неї батьків була не настільки велика, іншими словами, якщо вони не змогли завоювати довіру і визнання дитини, «якісна» няня повинна ретранслювати установки батьків на дитину, і якщо контакт дитини з матір’ю встановився, значущість для нього батьків ніхто не зможе похитнути. Чим більше дорослих людей буде любити дитину в дитинстві, тим більше шансів, що згодом і вона буде любити більше людей. Але одночасно з урахуванням того, що комунікативні навички, які розвиваються лише в колективі, також необхідні, психолог вважає: якщо фінансові можливості батьків дозволяють, можна було б суміщати няню і дитячий садок. Няня, наприклад, може забирати дитину з садочка, ходити з нею гуляти, робити з нею домашні завдання. З другого боку, на думку Олени Власової, неправильно, з погляду вікової психології те, що няня може бути лише жіночої статі, тоді як важливим механізмом розвитку дитини є гендерна ідентифікація (з дорослими людьми своєї статі). Наприклад, педагогічний процес буде ефективнішим для хлопчика тоді, коли керувати ним буде чоловік.
ЯК ВИБИРАТИ
Щоправда, незалежно від того, якої статі буде няня, у будь-якому випадку вона повинна володіти рядом критеріїв, за якими батьки можуть оцінити її профпридатність. Як, скажімо, її поведінка при першому контакті з дитиною. Якщо в розмові вона орієнтована виключно на батьків, а на дитину практично не звертає увагу, навряд чи з такою нянею у дитини встановиться хороший контакт, а з потайною і замкненою, скоріше за все, не подружаться батьки, оскільки не зможуть домогтися від неї об’єктивної картини своєї дитини. До того ж, чим більше няня захоче розповісти про свою попередню роботу і про причини, через які вона там уже не працює, тим більша гарантія, що з нею можна мати справу. У принципі, в такій педантичній ситуації батьки повинні бути готові до будь-якого розвитку сценарію. Можливо, дитина відчує фінансову залежність няні від батьків і почне «качати права» при спілкуванні з нею. Якщо ж заборони буде диктувати няня, то авторитет батьків може бути підірваним, і у своїх вчинках дитина буде озиратися тільки на няню, ігноруючи думку батьків. Але в будь-якому випадку, очевидно, що немає нічого поганого у тому, щоб запросити додому няню для малюка. Одна мама, з якою «Дню» довелося зустрітися в агентстві, сказала, що не хоче, щоб її життя було пустим, і потім дитина відчувала свою провину за те, що заради неї багато чим пожертвували. «Вона повинна гордитися моїми професійними досягненнями і навчитися у мене прагнення до успіху, адже щаслива і задоволена мати — це запорука того, що такою виросте і її дитина».
