Нове мистецтво завжди шокує, бентежить і виходить за рамки, аби потім стати звичним і знову викликати потребу в запереченні. Така доля спіткала чи не всі художні напрямки й їхніх винахідників. У цьому сенсі світ мало змінився. Тому нічого дивного в тому, що так званий contemporary art і його послужники мають достатньо опонентів, немає. Акулу в формаліні британця Деміена Херста і людину-собаку росіянина Олега Кулика не всі сприймають як мистецтво, а декому така художня гіперсучасність здається навіть пекельним кодлом. Принаймні сьогодні...
Поруч із неприйняттям актуального мистецтва існує також проблема його ідентифікації.
— Термін «актуальне мистецтво» ще не всі сприймають. Кажуть про те, що сучасного багато, а актуального — не дуже. Але час вирівняє тлумаченння цього терміну, — впевнена директор Українського дому Наталія Заболотна.
— Зараз мистецтво всюди, тому його треба якимось чином селекціонізувати й структурувати. Цим і займаються такі установи, як музеї й галереї, — каже популярний сучасний український художник Ілля Чічкан стосовно одного з найпринциповіших питань: які критерії роблять творчу актуальність мистецтвом.
З цього приводу провокатор Чічкан згадує мистецтвознавця Бориса Гройса, який сучасним мистецтвом називає ті твори, що охороняються зазначеними музеями, галереями і тому подібними установами.
Міжнародна художня виставка-ярмарка «Арт-Київ-2008» цього року зробила серйозну заявку на презентацію сучасного українського мистецтва.
Серйозну тому, що, по-перше, тих художників, які можуть продемонструвати напрямок contemporary в Україні, за висновком експертів, наразі не так вже й багато, а, по-друге, через розповсюджене неприйняття сучасного мистецтва як мистецтва. Адже нагадаємо, що акції Українського дому розраховані не лише на художньо-мистецьку, а й на широку аудиторію.
— Не можна травмувати нашого глядача, треба підводити його до актуального мистецтва поступово, — зазначила Наталія Заболотна, коментуючи рішення проводити окрему виставку «Арт-Київ contemporary», що зосередиться виключно на актуальному мистецтві, й стартує, імовірно, вже наступного року.
«Арт-Київ-2008» поки, окрім гіперсучасного, представив і більш традиційний живопис наших сучасників. Мистецько-медійні проекти вирішили відкласти до кращих часів, коли для цього будуть створені відповідні умови. Наприклад, у вигляді музею сучасного мистецтва, якого Україна досі не має.
Найцікавішим блоком «Арт-Києва» стали спец-проекти українських художників. Олександр Гнилицький вже з десяток років живе у Мюнхені. Саме він представляв Україну на останньому Венеціанському бієнале. Пам’ятається, цю появу України на мистецькому форумі світового масштабу арт-критики назвали першою достойною. Гнилицький достатньо відомий і затребуваний в Європі художник, проте свій новий проект «Скромність & жир» він презентує саме тут, і власноруч протягом трьох днів перед відкриттям виставки натягає полотна на рами.
— Я — громадянин України і повертаюся сюди постійно, регулярно, кожен місяць чи два, — каже художник. — Сюди завжди цікаво повертатися, в Мюнхені все спокійно, по дорозі від дому до аеропорту не змінюється нічого вже протягом 10 років. А тут — змінюється, два місяці — й вже зовсім інший горизонт.
Другий блок експозиції — це твори сучасного мистецтва з приватних колекцій Дмитра Андрієвського, Ігоря Воронова, Володимира й Ігоря Сало та інших колекціонерів, які вже стали постійними учасниками мистецьких акцій Українського дому.
І нарешті, третій блок — це галерейні зібрання не тільки з України, а й з Росії, Польщі, Німеччини, Чехії, Італії, Франції.
— Цього року було подано 350 заявок. Оргкомітет відібрав 53 галереї. Значить, 297 залишилися за бортом. Звичайно, дуже багато ображених, зате рівень значно якісніший, — розповідає мистецтвознавець і один із співорганізаторів виставки Олексій Титаренко.
Детальний звіт із відкриття «Арт-Києва-2008» читайте наступного тижня.
