У вівторок депутати повинні будуть проголосувати за Тимошенко-прем'єра. Але нинішня коаліція настільки нестійка, що певні сумніви залишаються.
Втім вчора регіонал Михайло Чечетов заявив про створення в парламенті «Народної опозиції». Крім Партії регіонів, він зарахував туди комуністів і чомусь блок Литвина.
Віктор Янукович також заявив в одному з інтерв'ю (як опозиційний політик), що, на його думку, голосування за законопроекти у Верховній Раді будуть ситуативними. «Тут дуже важливо не допустити порушень норм регламенту. Обіцяю, ми за цим пильно стежитимемо й контролюватимемо прийняття рішень сумлінно», - сказав він. Якщо події в парламенті підуть за задуманим сценарієм, то регіоналам доведеться звикати до нового статусу.
Ми запитали експертів «Дня»: якою опозицією буде Партія регіонів цього разу? Яку тактику обере?
КОМЕНТАРI
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— Є три основні способи самоврятування Партії регіонів в опозиції. Перший — фінансовий. Вони шукатимуть шляхів до депутатів з мінімальної більшості, щоб знайти прихованих союзників. Це швидше не підкуп, а пошук спільних поглядів і спільних комерційних інтересів.
Другий шлях, який уже «засвітив» учора на першому ж засіданні Микола Азаров, — це буде своєрідна спроба лестощів і підтримки Яценюка. Щоправда, особа Азарова обрана не зовсім вдало для лестощів. Бо все, що він говорить, — або надто сухо, або крізь зуби. І одне й друге не підходить для такої темпераментної, чутливої й честолюбної людини, як Яценюк. Але сам шлях окреслено дуже чітко. Вони підіграватимуть Яценюку й гратимуть на його честолюбних струнках.
Проблема Яценюка полягає в тому, що він не має політичної фракції.
Він прийшов до парламенту унікальним чином, не маючи власної політичної сили. «Нашу Україну» та «Народну Самооборону» важко назвати такими політичними силами. Тому що й Кириленко, й Луценко в ситуації вибору Яценюка опиняються далеко на других ролях. І вони це чудово розуміють. Депутати з НУ-НС почнуть зараз тихо бігати до Яценюка й вирішувати свої питання, оминаючи своїх начальників. І Партія регіонів, звичайно, розуміє цю ситуацію.
І третій пункт — це, звісно, спроба конфронтації з найагресивнішою й найактивнішою частиною демократичної коаліції — БЮТ. Гадаю, боротьба з прем’єр- міністром Тимошенко (якщо вона стане прем’єр-міністром) буде одним iз основних завдань. Тому що як тільки Тимошенко стане прем’єр-міністром, одразу виявляться в коаліції другорядні, скривджені, другосортні, які не зможуть задовольнити свої потреби в черзі за корупційними послугами до Кабміну. Ось з цією частиною й працюватиме Партія регіонів.
Я не чекаю від регіоналів ніяких ексцентричних витівок. Усе найгірше, що вони могли зробити, вони вже зробили. Вони, мов маленькі діти, образилися, піднялися й пішли з пісочниці. Не схотіли гратися. Це був неправильний вчинок. Гадаю, вони це усвідомили (або їхні великі начальники їм пояснили), що така поведінка, принаймні, нераціональна. Ще раз повторю: те, що Азаров учора вийшов і почав говорити добрі слова про Яценюка, який нічого доброго ще не зробив, свідчить про те, що вони різко змінюють тактику. Я не думаю, що вони розбиватимуть щитові, підсипатимуть діоксин у чай Тимошенко і т.п. Цього не буде.
Ігор ЛОСЄВ, доцент кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська Академія»:
— В принципі, будь-яка країна потребує цивілізованої опозиції, яка опонує правлячій партії у варіантах розвитку країни. Опонує, звісно, в засобах масової інформації, в залі парламенту і т.д. Боюся, що Партія регіонів не дасть нам зразків цивілізованості, перебуваючи в опозиції. Думаю, почнуться явно антидержавні, провокаційні акції на кшталт сумнозвісного з’їзду в Сєверодонецьку, другу частину якого нам зараз хочуть презентувати.
Боюся, що буде штучне загострення громадського протистояння. І боюся, що Партія регіонів до цієї своєї діяльності почне залучати й деякі іноземні держави в ролі спонсорів і союзників. Тож від перебування Партії регіонів в опозиції я нічого доброго не чекаю.
Що стосується того, щоб віддати Регіонам парламентські комітети, які могли б виконувати якісь контрольні функції, то я не бачу тут нічого поганого. Лише хотілося б, щоб Партія регіонів не зловживала наявністю в неї таких механізмів і важелів впливу. Щоб контрольні функції не перетворювалися на функції потужного парламентського саботажу.
Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:
— Опозиція є необхідним атрибутом демократичного суспільства — це аксіома. Україна — молода демократія, і вмінню формувати конструктивну, а тим більше ефективну опозицію, ми тільки вчимося. Незалежно від того, хто буде в опозиції, вона необхідна для суспільства. Саме перебування свого часу в опозиції сприяло політичному зростанню лідера Партії регіонів Віктора Януковича. Відсутність опозиції демонструється на пострадянському просторі, наприклад, у Росії й Казахстані, де фактично сформувалася однопартійна система й де зневага до особистості й авторитаризм прикриваються фіговим листком стабільності. Ефективною є така опозиція, яка адекватно реагує на виклики епохи і вміло використовує невдалі кроки влади. На жаль, у нинішньому українському парламенті відсутні партії та блоки з чітко окресленою ідеологією, що дозволяє їм маніпулювати громадською думкою. Тому вони намагаються не стільки втілити волю нації, скільки лобіювати інтереси бізнесових угрупувань, які їх сформували. А інтереси бізнесу і народу не завжди збігаються.
Партія регіонів, коли була при владі, не дуже вдало реагувала на виклики епохи. І проблема тут не тільки у передвиборній кампанії, на яку так часто посилався, щоб виправдати економічні результати діяльності уряду, пан Микола Азаров. Добре, що економіка навчилась не реагувати на політичні негаразди в державі. Проблема в непрофесійності багатьох членів останнього Кабінету Міністрів. Якщо М. Азаров є професіоналом, то швидше для командно- адміністративної, а не сучасної трансформаційної економіки. Відсутність системного мислення, спроб реформ інституційної структури економіки має наслідком невдалі дії нинішнього уряду в бюджетно-фінансовій і грошово-кредитній політиці, високу інфляцію і зниження реальних доходів населення. А ще відверта антиукраїнська позиція в гуманітарній сфері, що виявилася в таких ганебних акціях, як непідтримка Партією регіонів у парламенті визнання Голодомору геноцидом українського народу, встановлення в Одесі пам’ятника Катерині II, символу українського рабства, яке стало великим ляпасом для українського суспільства.
Враховуючи, що сучасна економічна ситуація складається не дуже сприятливо для бізнесових груп, які підтримують Партію регіонів — зокрема, буде зростання цін на енергоносії, що суттєво зачепить металургійні комбінати, а з цим пов’язана необхідність ревальвації гривні, під питанням постачання вугілля, що коксується, з шахти імені Засядька, — названі проблеми будуть змушувати цю політичну силу співпрацювати з владою, яка встановиться. Тому що їх можна вирішити, конструктивно співпрацюючи з владою, а не вдаючись до голого популізму і примітивних акцій протесту. ПР в опозиції уявити важко, але ситуація вимагає від її керівництва переглянути деякі свої концептуальні підходи до розвитку українського суспільства: відмовитися від шантажу сепаратизмом, проповіді відвертої українофобії, тим більше, що населення сходу і півдня України не є таким україножерським, як це прагнуть показати лідери цієї партії. ПР мусить позиціонувати себе як українська, а не регіональна партія, розробити програму ефективного перерозподілу доходів у суспільстві, щоб припинити його соціальну поляризацію, вміти підпорядковувати бізнесові інтереси національним, повинна сприймати людей, які мислять інакше, як опонентів, а не як ворогів. Останнє стосується і блоків, які зараз претендують на владу.
Я переконаний, що ПР має значний науковий і практичний потенціал, щоб достойно відреагувати на виклики ситуації та не вдаватися до деструктивізму, який робить посміховисько з українського політикуму. Ця партія мусить керуватися інтересами українського суспільства, а не бути розмінною монетою у впровадженні інтересів антиукраїнських сил. Вважаю, що в разі, якщо Партія регіонів буде в опозиції, вона буде достойною і сильною опозицією. І так буде краще для українського суспільства.
Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог:
— На мій погляд, Партія регіонів, на жаль, просто не вміє бути в опозиції. І я не думаю, що вона реально зможе прийняти на себе цю роль зараз. Мені здається, всі їхні подальші дії будуть спрямовані на те, щоб «завалити» роботу коаліції, нового уряду і якомога швидше зробити перевибори й прийти до влади. Це стратегічні й тактичні цілі Партії регіонів, і я впевнений, що, як 2005 року, під час роботи в уряді і Юлії Тимошенко, і Юрія Єханурова, чітко простежувався саботаж — особливо на Південному сході країни, схоже, що така ситуація буде повторюватися й зараз. Тобто вони робитимуть усе для того, щоб економіка пішла в тінь на сході, щоб надходження в держбюджет стали мінімальними. Таким чином вони будуть підривати зусилля нового уряду й коаліції. Тому я не вірю в те, що Партія регіонів взагалі може бути ефективною опозицією.
Єдине, що, на мій погляд, може дещо полегшити цю ситуацію, це те, що Партія регіонів сьогодні неоднорідна — в ній є й агресивно налаштовані радикали, й розсудлива ланка. І от якщо порозумітися з останніми, то, можливо, з цього щось вийде: деякий час хоча б ця частина Партії регіонів поводитиметься адекватно. А от від радикалів нічого доброго чекати не випадає. Ми ж самі бачимо сьогодні ситуацію: скільки злорадності, скільки агресії, ненависті саме з боку Партії регіонів і комуністів ми бачимо сьогодні. Не можна бути ефективною опозицією, якщо очі застеляє ненависть до опонентів. На ненависті ніяких стосунків не побудуєш.
Віктор ОЧЕРЕТЯНКО, кандидат історичних наук, м. Хмельницький:
— Вважаю, що поки ще рано говорити про факт створення нової коаліції. От дочекаємося затвердження прем’єр-міністра і формування нового уряду, а тоді вже будемо думати-гадати про опозиційні перспективи Партії регіонів.
І все ж, попередньо, гіпотетично уявивши, що Юлія Тимошенко зможе сформувати коаліційний уряд, спробую передбачити певну стратегію дій регіоналів.
Перший етап (січень — березень 2008 року) — вихід у тінь. Пасивний саботаж законодавчих ініціатив правлячої коаліції. Відпочинок. Перегрупування сил. Відпрацювання стратегії.
Другий етап (квітень — вересень 2008 року) — презентація Партії регіонів як оновленої політичної сили. Блокування коаліційних парламентських ініціатив. Активна критика коаліції, уряду і Президента. Декларація президентських амбіцій на виборах-2009. Ініціювання проведення референдуму з питань НАТО і статусу російської мови.
Третій етап (жовтень — грудень 2008 року) — штурм влади. Ініціювання проведення дострокових президентських і парламентських виборів з одночасним проведенням референдуму з ряду ключових питань. Радикалізація методів роботи з населенням. Посилення розколу правлячої коаліції, що виник.
Четвертий етап (січень — ? 2009 року) — участь у президентських і можливих дострокових парламентських виборах. Спекуляції на темах референдуму. Популізм. Розширення соціальної бази. Війна компроматів. Швидше за все, перемога на президентських виборах.
Можна уявити, що комуністи однозначно підтримають зусилля регіоналів, а блок Литвина ситуативно буде співробітничати з усіма.
Можливе нескінченне число варіантів, похідних від фактора випадковості. Однак запропонована загальна схема — класична для української політичної практики.
І ще раз кажу — Партія регіонів парламентські вибори поки що не програла.
Володимир ПРИТУЛА, голова Кримського незалежного центру політичних дослідників та журналістів:
— Найефективніша тактика для опозиційної Партії регіонів зараз — це згадати про те, що вона є партією української держави, а тому має діяти в інтересах українського народу, а не за вказівками кураторів з-за кордону. Отже, якщо Партія регіонів зможе вибудувати конструктивну лінію поведінки саме в такому стратегічному напрямку, вона зможе повернути собі той вплив і той рейтинг, який вона втратила на останніх виборах. Я говорю це не голослівно. Десь у середині щойно минулих перегонів у Партії регіонів був досить високий рейтинг, однак коли вже наприкінці марафону вона знову стала використовувати старі пропагандистські штампи, на кшталт вимоги державного статусу для російської мови, боротьби проти НАТО тощо — її рейтинг знову впав, і це стало причиною того, що вона не змогла набрати більше, ніж «помаранчевий» табір.
Звичайно, ефективною тактикою опозиції може бути лише конструктивна діяльність. Мені здається, що Партія регіонів має зрозуміти, що владна коаліція та її опозиція — це є, власне, дві частини однієї і тієї ж влади, а тому вони мають діяти не всупереч одна одній, а в одному напрямку. Я думаю, що для цього треба прийняти не тільки закон про опозицію, але й розробити узгоджений план діяльності владної коаліції та опозиції по вирішенню в Україні вузлових проблем підвищення ефективності влади та виходу з тієї кризи, в яку потрапила країна. Нам, перш за все, слід підвищити ефективність державного управління, почати системну боротьбу з корупцією, роботу з наукового підвищення ефективності економіки, роботу з підвищення життєвого рівня народу. Тому тут великі завдання стоять перед владною коаліцією, однак, можна сказати, що перед опозицією стоїть завдання подвійне — не тільки сприяти владній коаліції у вирішенні цих проблем, але ще й контролювати її роботу по виконанню обов’язків перед народом України.
