У передвиборний період, який ще і співпадає з кризою, критика влади стає суспільно необхідною. Нею не нехтує тільки лінивий. І навіть сам уряд не гидуватиме цією беззбитковою наразі справою. Проте (якщо, звісно, виключити чорний піар), нинішня критична хвиля досі несла з собою чимало конструктиву, оскільки збоку завжди краще видно, що робити. І це народжувало впевненість, що творчий процес у країні не повинен припинитися: перехворіємо й відновимося — не вперше.
Однак учора, на підставі доволі детального аналізу економічних процесів у країні й, зокрема, такого важливого їхнього елемента, як тіньова економіка й темпи її зростання, було зроблено вельми тривожний прогноз. Як сказав журналістам у принципі далекий від радикалізму директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, в Україні назріває «люмпенська революція». Експерт упевнений, що саме тіньова економіка може стати «економічною складовою революційної ситуації, але поки що немає політичної сили, яка б використала її (ситуацію) у своїх інтересах». Із цим, щоправда, можна посперечатися. Тих, хто може, дійсно поки що немає, а тих, хто хотів би, — скільки завгодно. Не виключено навіть, що й висновки, про які йдеться, нашептані спочатку в якихсь штабах.
Але розгляньмо суто економічні аргументи, що ними оперують «революціонери». Економіка, за словами Соскіна, падає, а грошова маса (на 1 жовтня — 470 млрд. грн.) перебуває на рівні початку року. Тобто грошей у країні приблизно стільки ж, скільки і до кризи. Ба більше, на кінець вересня готівка у позабанківському обігу, за словами директора Інституту, становить майже 149 мільярдів гривень — набагато більше, ніж було у грудні 2008 року (141 млрд. грн.). Це говорить про те, вважає Соскін, що «готівка» обслуговує неформальний сектор економіки і швидкими темпами зростає. Він повідомив, що тіньова економіка в Україні вийшла на рівень 50% ВВП. Одним із чинників її зростання буцімто є Нацбанк, який «своїми вільно конвертованими запасами фінансує тіньову економіку, викидаючи і продаючи (гроші) на аукціонах банкам за заниженою ціною». А саме банки, як переконаний експерт, об’єднують формальну економіку з тіньовою. Причому вносять і в одну, і в іншу небезпечні виклики.
Дісталося від експерта й уряду, котрий нарощує випуск внутрішніх державних облігацій (ОВДП). У листопаді 2008 року їх було випущено лише на 8,2 мільярда гривень, а наприкінці жовтня, тобто за рік, їхній обсяг зріс майже до 70,3 мільярда. Експерт називає ці державні цінні папери віртуальними грішми, а уряд — сурогатним емісійним центром і дивується: навіщо Нацбанк скуповує ці нічим не забезпечені папірці. Адже бюджет сьогодні пустий, запевняє Соскін і розповідає, що побував нещодавно в багатьох містах, і скрізь казначейства затримують платіжки, хоча гроші належать саме місцевим бюджетам.
Це дозволяє експерту назвати уряд банкротом і звинуватити його в тому, що він неспроможний контролювати ні офіційну фінансову сферу, ні тіньову економіку, яка не лише вийшла з-під контролю, але й диктує уряду правила поведінки. За словами Соскіна, українці сьогодні повинні бути готові до дефолту, тоді як провідні засоби інформації країни, на його думку, приховують цю інформацію від населення, через що люди не можуть збагнути, що ж на них чекає. Соскін стверджує, що найближчим часом «тіньова економіка може остаточно вийти з-під контролю, і тоді... буде революція». Експерт заявив, що доволі добре знає основи марксизму-ленінізму, що описують, як робляться революції. «І це має статися», — запевнив він журналістів. У країні, на його думку, назріває «люмпенська революція, оскільки в Україні повністю сформувалося два полюси: 5% олігархів і 70% дуже бідних». «Ця маса може вибухнути, вона вже на межі», — сказав експерт.
Його не став спростовувати і професор Національної академії управління Олександр Кириченко, котрий має великий досвід роботи в банківській сфері («за моїми плечима шість банків»). За його словами, «сьогодні відбувається накопичення економічних протиріч у суспільстві — достатньо лише запалити сірник».
Чи загориться від професорського сірника щось реальне? Академік Юрій Пахомов і його син Сергій, доцент КНЕУ ім. В. Гетьмана, дають на це питання негативну відповідь. У своїй нещодавній статті вони стверджують, що «до виступів із позицій громадянськості, до вимог змінити ситуацію в країні й очиститися від скверни український народ неохочий». А головний чинник його «великого терпіння — опускання народу в стан депресії та безвиході. Він, на думку вчених, поводиться «немов приречений. Ні теперішнє, ні майбутнє його не хвилюють». Так само, як владу та самозвану українську еліту, додають Пахомови.
