Сьогодні Вищий адміністративний суд України розгляне позов донеччанина Володимира Оленцевича, який ось уже третій рік поспіль намагається позбавити звання Героя України головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича. Нагадаємо, що ще у вересні 2008-го Оленцевич подав позов у Донецький окружний адміністративний суд, який було відхилено. Позивач подав скаргу в Донецький апеляційний адміністративний суд, який залишив у силі постанову суду першої інстанції. Оленцевич й на цьому не зупинився й у вересні 2009-го подав касаційну скаргу у Вищий адміністративний суд України, який відмінив постанову Донецького окружного адміністративного суду. Донецький апеляційний адміністративний суд скерував справу першої інстанції на новий розгляд.
Напередодні засідання Вищого адміністративного суду України журналіст «Дня» зустрілася з сином Романа Шухевича — Юрієм.
— Думаєте, Юрію Романовичу, сьогодні будуть несподіванки?
— Не впевнений, що сьогодні буде винесено остаточне рішення. Можливо, засідання перенесуть. Щодо несподіванок, то всього можна чекати, оскільки Вищий адміністративний починає розглядати справу ніби з нуля... Я також подав касацію і просив, щоб мене як сина і правонаступника Романа Шухевича включили третьою стороною. І ще ось що хочу сказати. Якщо уважно почитати позовну заяву Оленцевича — і в цій справі, й у інших, бо він оскаржував мало не всі укази Ющенка, то складається враження, що в позивача — трошечки проблеми із психікою. Це — по-перше. По-друге, якщо суд винесе негативне рішення — позбавить Романа Шухевича звання Героя України, це буде поганий прецедент. Бо тепер кожен перший-ліпший може оскаржувати всі укази попередніх президентів. Уявляєте, що це буде? Кожен президент видає багато указів, і якщо Вищий адміністративний буде завалений такими позовними заявами, це буде повний параліч.
— Може, рішення Ющенка (про присвоєння звання Героя України Шухевичу й Бандері) й справді було поспішним, позаяк не було проведено відповідної підготовчої роботи в суспільстві?
— Я вважаю, що взагалі не проводилося жодної підготовчої роботи в суспільстві. Це так. Попри це суд не може відмінити указ Ющенка, як цього хоче Оленцевич. Суд може визнати акт неправомірним і вимагати від президента скасування цього указу. Тобто тепер би вже це мав Янукович відміняти. З точки зору юридичної, попередній президент не порушив закону, чинив у межах своїх повноважень. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з присвоєнням звання Героя Романові Шухевичу чи Степану Бандері. З іншого боку, я, згідно з аргументами, які подає Оленцевич, можу не погодитися з тим, що ліквідаторам Чорнобильської катастрофи (і посмертно, і не громадянам України) також присвоїли звання Героя України... Чому б Вищий адміністративний суд не мав би відхилити тих? (Я виходжу зі специфічної психіки Оленцевича...)
— Віктор Янукович, йдучи до президентства, обіцяв об’єднати країну. А вже 5 березня в Москві пообіцяв зробити все, щоб скасувати згадані рішення Ющенка, що не могло не викликати обурення в значної частини українців. Те саме і з його ставленням до питання Голодомору. Як думаєте, якою мала б бути компромісна позиція Президента? І чи можливий тут компроміс взагалі?
— Вважаю, компроміс можливий. В якому розумінні? Ющенко надав звання Героя України Романові Шухевичу, Степану Бандері, іншим людям.
Присвоєння звання Героя України, згідно із законом, — це є індивідуальний акт і не порушує інтересів інших громадян, не зменшує їхніх прав, отож саме з огляду на це немає підстав для відміни такого рішення. Те саме можу сказати про генерала Кузьму Дерев’янка, який приймав капітуляцію Японії й який дістав звання Героя України. Я з цього приводу теж можу мати особисту думку, але ніколи не подаватиму до Вищого адміністративного суду позов про відміну цього. Якщо Ющенко помилився — то помилився, це вже трошки інше питання. Але треба б було лишити ці укази в силі — й один, і другий. Щодо Голодомору, то порушив це питання не Ющенко — Кучма. І, власне, Кучма наполягав на тому, що це геноцид українського народу. Тобто Ющенко тільки продовжив лобіювання цього питання, і добре зробив, що продовжив. І тут, коли ми говоримо про поінформованість нашого суспільства, теж треба зазначити, що належної поінформованості не було. Шкода, але так було. Те, що не погоджується із цим Москва, — то це її справа! То так само, як у суді людину притягують до відповідальності за конкретний злочин, то вона може погоджуватися чи не погоджуватися. Але коли є поважні докази, то суд виносить відповідний вирок. Згадайте Катиньську історію з розстрілом полонених польських офіцерів. Росія довгі роки стверджувала, що це справа рук німців. Тобто, як кажуть, валили з хворої голови на здорову, але не вдалося. Росія довгий час після розпаду Союзу не хотіла це визнавати, потім визнала, потім відмовилася, тепер знову визнала... Але факт залишається фактом: розстріл полонених офіцерів — це є злочин, і так завжди вважалося в міжнародному праві. Те саме стосується вірменської різні 1915 року. Безумовно, це геноцид вірменського народу, але Туреччина досі цього не визнає. Їй підспівують інші, бо не хочуть псувати взаємин з Туреччиною. Але геноцид є геноцидом, і нікуди тут не дінешся. Так само і з Голодомором. І, на мій погляд, особисто Янукович може не погоджуватися — як людина. Але як президент не має права відміняти тієї роботи, яка була проведена за часів двох попередніх президентів. Є історична правда — ось у чому річ.
— Цікаво, що інтереси українців, які вважають, що Шухевич і Бандера — Герої України, представляє росіянин — адвокат Роман Орєхов. Натомість адвокат від Ющенка, який, в принципі, цю кашу заварив, з’явилася на суді лише один раз. Чи не означає це, що для Ющенка це рішення було неважливим? І чому так мало українців і українських організацій, політичних сил, партій і рухів виступили на захист Шухевича і Бандери?
— Щодо юристів Ющенка, то це, безумовно, упущення. Поки він був президентом, то утримував цілу юридичну службу. Тепер з’явилася юрист, яка в першому розгляді (позов Соловйова) виступала в підтримку Ющенка. Я був присутній на тому суді. Вона захищала слабо — це правда. Тоді засідання було призупинено — до вирішення справи, яку сьогодні розглядатимуть. Щодо підтримки політичних організацій і рухів, то я б сказав так. По цій справі суспільство було мало поінформоване. Але що стосується інших деяких справ, зокрема, указу Ющенка щодо визнання учасників національно-визвольних змагань борцями за волю і незалежність України, які оскаржила Вітренко, так цей указ підтримали колишні політв’язні, Братство вояків, які масово надсилали заяви щодо цієї справи. Що стосується політичних партій... Якби це було перед виборами, от тут би вони виявили свою активність! І це стосується всіх політичних партій. І ті, що є великими патріотами, нічого не роблять. І ті, що є опонентами, теж, слава Богу, нічого не роблять. Тому що, повторюся, живуть від виборів до виборів. І нема чого від них чекати.
— А як бути з Європою? Адже європейці в резолюції засудили рішення Ющенка. Що це було — підігравання Москві, реверанс в бік нової української влади чи справді нерозуміння українського питання?
— Знаю, що вони засудили рішення щодо Бандери — не щодо Шухевича. Я контактував з деякими депутатами Європарламенту і розумію, в чому річ, — вони не знають, хто такий Бандера. Таку ідею їм підсунули з подачі Москви поляки — депутати й проголосували. Але потім, коли наші українці, які працюють у Португалії, звернулися до представників Португалії в Європарламенті, то ті почали робити бучу. Відмінити рішення вони, згідно з процедурою, не можуть, але почали підтримувати зовсім протилежну думку. Отож, повторюю, рішення прийнято через непоінформованість, і мені здається, якби ще раз виникло це питання, варто було би звернутися до Європарламенту перед тим і пояснити, що вони виступили проти надання звання Героя України людині, яка сиділа в німецькому концтаборі, — від початку німецько-радянської війни майже до кінця 1944 року. А їм було подано, що Бандера — німецький колаборант. Час вчити справжню історію.
