Деяким українським політикам, як і деяким керівникам країн Заходу, напевно, було б корисно прочитати, про що ще зовсім недавно писав стосовно відносин між Радянським Союзом та Заходом академік і нобелівський лауреат Андрій Сахаров. Аби зменшити свою енергетичну залежність від Росії, Україні, незважаючи на уроки Чорнобильської катастрофи, все-таки доведеться прискорити будівництво атомних електростанцій. Навіть у такій могутній країні, як Німеччина, урядова програма заморожування цих станцій зараз ставиться під сумнів. Дуже могутнє й зручне джерело енергії — атомний реактор!
А щодо небезпеки, що він несе, — так навіть знаючи, що кількість загиблих на дорогах Європи після Другої світової війни зашкалює за мільйон, сучасній людині навряд чи спаде на думку відмовитися від автомобіля... Однак у всій цій проблемі є ще одне, зовсім немаленьке «але», — проблеми ядерної енергетики, як вважав Андрій Сахаров, не вичерпуються технічними та економічними аспектами. У своїй статті «Ядерна енергетика і свобода Заходу, 1977» (у газеті «День» вона друкується зі скороченнями) Андрій Сахаров писав:
«Політичні діячі завжди, і не без підстав, виходять з тієї передумови, що рівень економічного розвитку країни, її економічна незалежність — один із головних чинників, що визначають політичну незалежність, військову й дипломатичну її силу, міжнародний її вплив. Така думка повинна бути подвійно грунтовною, коли йдеться про дві світові системи, що протистоять одна одній. Але рівень економіки, у свою чергу, визначається енергетикою, тобто використанням нафти, газу та вугілля... Тому я стверджую: розвиток ядерної енергетики — одна з необхідних умов збереження економічної та політичної незалежності кожної країни, — і такої, що вже досягла високого рівня розвитку, і що ще лише розвивається. Особливо велике значення ядерної енергетики для країн Західної Європи та Японії. Якщо економіка цих країн і надалі будь-якою істотною мірою залежатиме від поставок хімічного палива з СРСР та країн, що перебувають під її впливом, Захід перебуватиме під постійною загрозою перекриття цих каналів, і це матиме наслідком принизливу політичну залежність. Одна поступка в політиці завжди спричиняє за собою іншу, і до чого це призведе — зрештою важко передбачити.
Я вже мав можливість розповісти (в книзі «Про країну та світ») про висловлювання одного з великих радянських чиновників, почуте мною 1955 року, коли мене ще можна було вважати «своїм». Йшлося про переорієнтацію радянської політики на Близькому Сході, про підтримку Насера — з метою створення нафтового голоду в Західній Європі й тим самим ефективних важелів тиску на неї. Зараз ситуація набагато складніша й багатша відтінками. Але якісь паралелі, безсумнівно, існують. Існує політична зацікавленість СРСР у використанні енергетичних труднощів Заходу...
Люди повинні мати можливість — знання й права — тверезо і відповідально зважити взаємопов’язані економічні, політичні та екологічні проблеми... Йдеться не лише про комфорт, не лише про збереження так званої якості життя. Йдеться про більш кардинальне питання — про економічну та політичну незалежність, про збереження свободи для наших онуків. Я впевнений, що вірне рішення буде досягнуте».
ДО РЕЧІ
Прем’єр-міністр: Мета №1 — електроенергія замість газу
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко ініціює заходи зі заміщення природного газу на електроенергію. «Це — мета номер один», — сказала Тимошенко на нараді з губернаторами та мерами міст. Ідеологом, організатором та відповідальним виконавцем цього завдання в масштабі держави, вочевидь, буде керівник групи радників прем’єра Віталій Гайдук, який володіє успішним досвідом запровадження енергозберігаючих технологій на Алчевському металургійному комбінаті. Схоже, Тимошенко переконана, що запровадження проектів, які були здійснені в Алчевську за розробками Інституту проблем екології та енергозбереження, дійсно дозволить країні істотно скоритити використання імпортного газу. На здійснення відповідних заходів прем’єр дала губернаторам лише два місяці.
«Я прошу проводити заходи мого радника Віталія Гайдука — сподіваюся, що найближчим часом він стане віце-прем’єром», — сказала Тимошенко, наголошуючи таким чином на тому, що тепер Гайдука може не обмежуватися порадами регіонам. Іншими відповідальними за цей напрямок роботи Тимошенко назвала міністрів палива та енергетики і житлово-комунального господарства.
«Я просила би, щоб під таким керівництвом — номер один Гайдук і далі інші міністри — голови обладміністрацій робили таку роботу», — сказала Тимошенко. За її словами, використання електроенергії замість газу здешевлює виробництво і забезпечує енергетичну незалежність України.
«Ми будуватимемо політичну незалежність, створюючи незалежність енергетичну. І розглядаємо це не як завдання лише центрального уряду, а кожного керівника місцевої влади», — наголосила прем’єр. Зокрема, вона пообіцяла наростити видобуток українського газу на шельфі Чорного моря, що також має зміцнити енергонезалежність.
Іншим перспективним напрямком Тимошенко назвала продаж Україною квот на шкідливі викиди в рамках Кіотського протоколу (відчувається, що з урядом попрацював директор названого інституту, екс-міністр енергетики Сергій Єрмолов, і справа зрушила з місця. — Авт.). За словами Тимошенко, «Україна провела переговори з країнами, які готові придбати квоти на викиди вуглецю. Це мільярди, які можна використати для заміщення газу іншими носіями».
