Попередній звіт тимчасової слідчої комісії, що розслідує причини, підсумки й наслідки українсько-російської газової «війни», хоч і не приніс великих сенсацій, але вкотре розділив учора Верховну Раду.
Напередодні свій хід у цьому напрямі зробила Москва. Президент РФ Дмитро Медведєв ще раз звинуватив Україну в несанкціонованому відбиранні газу й переклав на Київ претензії Болгарії, що залишилася на початку січня без палива. Українське МЗС тут-таки відреагувало: «Подібна емоційна заява є непартнерським й недружнім жестом до України й країн Європейського Союзу». У документі зазначається, що українська сторона «не має ніяких двосторонніх юридичних зобов’язань перед країнами Європейського Союзу про постачання їм російського природного газу». Дипломатичне відомство України поклало всю відповідальність за невиконання договірних зобов’язань перед європейськими споживачами на російську сторону.
Висновки комісії були частково співзвучні цій заяві. Голова комісії регіоналка Інна Богословська у своїй доповіді пропонувала визнати, що висунуті керівництвом Російської Федерації на адресу України обвинувачення в крадіжках природного газу не підтвердилися. Тимчасове вилучення газу з транспортної системи, за її словами, не мало на меті крадіжку газу, а було винятком, пов’язаним з технічними проблемами переведення ГТС України в реверсний режим. Із 1 по 7 січня НАК «Нафтогаз України», за словами голови комісії, тимчасово використав 52,2 мільйона кубометрів російського природного газу, щоб прокачати до країн Європи понад 1,4 мільярда кубометрів газу. Згодом цей газ було повернуто, зазначила Богословська.
Мабуть, найбільш різке обвинувачення, висунуте Богословською проти влади, полягало в тому, що прем’єр-міністр Юлія Тимошенко не мала права одноосібно підписувати директиви для НАК «Нафтогаз України» (згідно із законом, Кабмін приймає всі рішення і затверджує всі документи колегіально). Як стверджувала «головний газовий слідчий», прем’єр підписала їх, «перевищуючи свої владні повноваження», й, отже, зловжила владою. За даними комісії, НАК відмовлявся без директив уряду підписувати угоди, оскільки вони не відповідали директивам Президента й рамковим принципам, узгодженим прем’єрами Росії й України в Меморандумі від 3 жовтня 2008 року, що передбачав одночасне підвищення ціни на газ й тарифу на транзит російського газу через територію України.
Крім того, газовий конфлікт з Росією, на думку голови комісії, був умисно спровокований Кабміном і «Нафтогазом». Для цього вони буцімто добилися судової заборони на транзит російського газу через територію України, заздалегідь повідомивши «Газпром» про неможливість транзиту з початку 2009 року. При цьому Богословська нагадала, що відповідні документи датуються 30 грудня 2008 року. Депутатам пропонувалося визнати, що українська сторона діяла непрофесійно, провокувала конфлікт і шантажувала російську сторону, а Генпрокуратурі й СБУ — порушити кримінальні справи.
Звісно, парламент не підтримав елементи «садо-мазо», присутні в доповіді, й навіть відмовився взяти його до відома. Одним із аргументів, що ними керувалися народні депутати, які не сприйняли висновків газового слідства, було повідомлення заступника голови комісії Олександра Гудими. За його словами, 6 з 11 членів комісії не підтримали доповіді й висновків, підготовлених Богословською, й проголосували за те, щоб продовжити роботу комісії. Гудима звинуватив «регіональну» частину комісії в тому, що вона лобіює інтереси газового трейдера RosUkrEnergo, якого уряд виключив зі схеми газових постачань до України, а СБУ — в «кришуванні» інтересів цієї компанії.
Колеги Богословської по Партії регіонів робили акцент саме на звинувачувальних акордах, що пролунали з трибуни. Як заявив, виступаючи за підсумками голосування, перший заступник голови фракції Партії регіонів Олександр Єфремов, незважаючи на те, що доповідь комісії в залі не здобула підтримки, її все одно буде передано Генеральній прокуратурі. Єфремов заявив, що причетність регіоналів до компанії «РосУкрЕнерго» ніким не доведена, тоді як вона «дружить передусім з «помаранчевим блоком» і постійно проводить свій час у Секретаріаті Президента». Це дало привід народному депутату вкотре порадити коаліції «розібратися між собою».
У всій цій історії найсумніше полягає в тому, що під час зовні газової, а насправді навіть дуже політичної перестрілки мало хто пам’ятав про національні інтереси країни, якій у цих умовах набагато вигідніше бути єдиною, ніж роз’єднаною. А якби не забули, навіщо їх обрали до парламенту, то спромоглися б ухвалити документ, що влаштовує всю Україну й дає гідну й розумну відповідь «обвинувачам» з-за кордону. Забули, що вас слухає Медведєв?
