Газета «День» мене, перш за все, приваблює тим, що є цікавою, — читаєш і дістаєш задоволення. Крім того, згадую часи, коли жив і працював на початку 2000-х у Польщі, — тоді між польською (європейського рівня) пресою й українською була дуже відчутна різниця. А тепер маємо в Україні європейську газету — «День». І це надзвичайно приємно, бо в країні, де європейського залишається все менше й менше, все ж таки промінчики Європи є! А ще, на мою думку, газета «День» — українське видання (не національне): відчуваю в ній український дух, вболівання за Україну, й це дуже приємно. Тому, власне, я й передплачую «День». Ще один важливий момент: «День» спонукає до роздумів, а особливо — міжнародна та економічна рубрики. Дуже цікаві шпальти «Історія та Я», «Культура» — хай ці рубрики не стосуються моєї спеціальності, але стимулюють думку. І ще: «День» читають у моєму професійному середовищі, тобто серед людей, з котрими я спілкуюся та яких поважаю. Читання «Дня» є ознакою доброго тону, бо, дискутуючи, моє оточення посилається саме на статті газети «День». Отож, якщо не читаєш «День», випадаєш з дискусійного контексту! «День» дозволяє залишатися у середовищі, в якому приємно спілкуватися і яке дуже збагачує.
