З кадрових призначень у Кабінеті Ющенка на вчора можна
було відзначити звільнення урядового секретаря (фактично, керівника-монстра,
що може «з'їсти» будь- які реформаторські починання, — Його Величності
Апарату) Толстоухова, залишеного у спадок новому уряду колишнім прем'єром
Пустовойтенко, на свою, випробувану вже роками людину (наскільки доцільна
така ставка — буде зрозуміло дещо пізніше) — Лисицького. Частина членів
нового Кабміну, як запевнив на прес-конференції голова адміністрації Президента
Володимир Литвин, буде призначена 30 грудня. Однак остаточне формування
нового уряду до нового року, за його словами, нереальне.
Литвин стверджує, повідомляє «Інтерфакс-Україна», що «ініціатива
по формуванню команди уряду віддана» Леонідом Кучмою Віктору Ющенку і щодо
складу уряду зараз йдуть «щоденні консультації» не лише з представниками
«політичних сил і фракцій Верховної Ради», але й з моральними авторитетами
українського суспільства». Хто саме належить до таких авторитетів, глава
адміністрації Президента, на жаль, не уточнив. Врешті, як і які міністри
будуть призначені ще у 1999-му.
За кадровим складом нового уряду вже можна буде робити
початкові оцінки, наскільки а) реальна самостійність Кабінету Ющенка; б)
уряд буде в стані хоча б створити передумови змін на краще. З достовірних
джерел відомо, що посаду віце-прем'єра збереже за собою Сергій Тигипко,
а на голову Фонду держмайна пропонуватиметься Юрій Єхануров. Знову «випливло»
прізвище Віктора Пинзеника, як ймовірного кандидата на посаду віце-прем'єра
з макроекономічних питань. Щоправда, Віктор Михайлович ухилився від відповіді
на пряме запитання кореспондента «Дня», чи погодився б він втретє піти
в уряд, якби йому це запропонували: «Я думаю, що Ющенко — розумний економіст
і досвідчений вже політик, який зуміє сформувати собі команду. Без цього
робота уряду буде паралізована».
«Ющенко зайняв абсолютно правильну позицію — не вести ні
політичних, ні економічних торгів, — оцінює кадрову політику нового глави
Кабінету Віктор Пинзеник. — Бо ідея коаліційного уряду дуже добра, коли
є ідейно близькі фракції, які формують більшість. В умовах, коли є різнобій
ідеологій і є значні відмінності в економічних інтересах, коаліційний уряд
приречений на провал. Для Ющенка важливо, щоб це була єдина команда».
Однак у такої позиції є зворотна сторона медалі, яку позавчора
вже озвучив глава адміністрації Президента. За словами Литвина, після кадрових
призначень в уряді «у деяких депутатів пропадає інтерес» до проекту політичної
угоди про солідарну відповідальність Президента, парламентської більшості
та КМУ. Складається враження, що «головне, чого хочуть сьогодні всі, —
ділити та призначати на посади», — додав він.
Що такі слова навряд чи прозвучали безпричинно — у цьому
сумнівів немає. А це означає, що одна з підвалин діяльності нового уряду
— парламентська більшість (іншими словами — законодавче супроводження кроків
уряду) — може «померти» ще в зародку. Тим паче, що створенню такої більшості
явно не сприяють заяви глави адміністрації Президента a la Табачник: «Референдум
(одне з питань якого двопалатний парламент і, як наслідок, дострокові вибори
ВР. — Ред. ) відбудеться за будь-якої погоди». Навіщо ж створювати
більшість (до речі, раніше її відсутність називалася однією з причин необхідності
референдуму), якщо парламент все одно розженуть?
Судячи з коментарів Литвина, Леоніда Кучму не влаштовує
пункт угоди про солідарну відповідальність, згідно з яким Президент, ВР
та КМУ не можуть ініціювати внесення змін в Конституцію і проведення референдуму.
«Якщо розглядати проект політичної угоди, то вона підготовлена таким чином,
щоб звинуватити Президента в тому, що він не хоче створення парламентської
більшості», — заявив Володимир Литвин і підкреслив, що позиція Леоніда
Кучми в цьому питанні — «більшість повинна бути сформованою не ситуативно,
як це відбувається зараз, а для системної роботи і для підтримки уряду
у прийнятті непопулярних рішень». Глава адміністрації також повідомив,
що Президент не погодився «ні з одним положенням, яке скероване на звуження
його повноважень». Адміністрація також наголошує, що угода також повинна
чітко визначати відповідальність кожної зі сторін, що її підписали.
Таким чином за минулий тиждень у трикутнику «Президент
— Кабмін — Верховна Рада» швидше з'явилися нові тріщини, ніж були ліквідовані
старі. Не варто також забувати, що мідні труби — випробування значно серйозніше,
ніж «вогонь та вода» Нацбанку.
Про проблеми, які чекають на новий уряд, читайте в інтерв'ю
з Віктором Пинзеником на стор. "Подробиці"
