Свіжі дані вітчизняних соціологів свідчать: українці серед жителів Європи почуваються найнещаснішими, в нас — найменша середня тривалість життя. До того ж, фахівці дослідили: довше живуть люди, які звикли планувати майбутнє (наприклад, селекціонери), слід додати до цього й необхідний рівень життя... Що люблять українці і що подовжує наше життя — поки що дослідження на цю тему нам ще не зустрічалося, натомість фахівці Київського міжнародного інституту соціології визначили, чого ми боїмося найбільше. Результати «Дню» коментує генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир ПАНІОТТО.
— Володимире Іллічу, чому в опитуванні «Побоювання і проблеми населення України» ви формулювали запитання «Чого, на ваш погляд, люди бояться зараз найбільше?», а не «Чого ви боїтеся найбільше?»
— Запитання про побоювання можна віднести до так званих чутливих запитань, на які люди не дуже схильні відповідати відверто (це запитання про інтимне життя, про доходи тощо). Не дуже хочуть вони також розповідати про свої вади чи слабкості, різноманітні побоювання, а ще — визнавати страхи. Є різні способи виявляти дійсні думки людей. Один із них — запитувати не про саму людину, а про інших людей. У тих випадках, коли тема не є предметом широкого обговорення у засобах масової інформації, люди, що відповідають на запитання «Чого, на ваш погляд, люди бояться зараз найбільше?» — частіше за все переносять свої побоювання на інших чи відображають думку свого найближчого оточення.
— Згідно з дослідженням, нині найбільше бояться зростання цін і комунальних тарифів на сході (62%), а найменше — 47% — на заході. Чим ви поясните таку відмінність? Також на заході найменше бояться невиплати заробітної плати — 43% проти 52% на сході. Чи можна це пов’язати з тим, що більшість жителів Західної України живуть за рахунок грошових переказів своїх родичів, які працюють у Європі?
— Я гадаю, що уявлення про дуже великий рівень міграції саме у західних областях і великий вплив на економічний стан жителів цих областей грошових переказів їхніх родичів — перебільшення (більш точну оцінку значення трудової міграції може дати третя хвиля панельного дослідження, що ми зараз закінчили на замовлення Консорціуму університетів Німеччини та США). В даному випадку різниця у побоюваннях, на мій погляд, пов’язана з тим, що довіра до уряду значно вища на заході у порівнянні зі сходом (різниця в готовності голосувати за Ю.Тимошенко на заході у порівнянні зі сходом складає суттєво більше ніж 30%). Тому мешканці західних регіонів більше, ніж на сході, сподіваються на те, що уряд вирішить проблему зростання тарифів.
— 40% українців бояться втратити роботу. Ця цифра майже однакова в усіх регіонах. Було б дуже цікаво розглянути це питання з гендерної точки зору, а також — у віковому розрізі.
— Різниця у побоюваннях за статтю майже несуттєва (4% відсотки можуть бути зумовлені похибкою вибірки). Щодо віку, то найменше побоювань у осіб пенсійного віку (але це пов’язано з тим, що серед них кількість тих, хто працює, набагато менша, ніж серед інших вікових категорій). Щодо інших категорій, то найбільші побоювання — майже половина опитаних (49%) — має молодь вікової групи 18—29 років. За ними йде вікова група 30—44 років, 47% представників якої бояться втратити роботу. При цьому ми помітили деяку слабку тенденцію стабілізації ситуації з віком.
— Як показує дослідження, кожен четвертий опитаний боїться втратити працездатність. Наскільки ці хвилювання пов’язані із станом здоров’я людей і чому найбільше таких — 33% — на заході проти 24% на півдні і центрі і 25% — на сході?
— Дійсно, ці побоювання можуть бути пов’язані зі станом здоров’я. Оцінки людьми власного здоров’я, які в цілому, як демонструють дані деяких епідеміологічних досліджень, добре відображають реальний фізичний стан, за даними іншого нашого дослідження дають наступні результати.
Відсоток населення, що вважає своє здоров’я поганим чи дуже поганим, у західному регіоні складає 17%, в центральному — 22,6%, в південному — 22,4% і стільки ж — у східному.
Як бачимо, для усіх областей, крім заходу, відсоток тих, хто вважає своє здоров’я поганим, приблизно співпадає з відсотком тих, хто боїться втрати працездатності. На заході ж ця цифра — удвічі більша. Важко сказати, із чим це пов’язано, відповідь на це запитання може потребувати додаткового аналізу чи навіть додаткових досліджень. Наприклад, які категорії населення входять у цю групу, які ЗМІ більше впливають на захід України, ніж на інші регіони і т.п. Іноді відповідь знайти дуже важко (наприклад, якщо ця різниця пов’язана з дуже ефективною роботою страхових компаній, що працюють саме на заході та страхують здоров’я, то встановити це дуже складно).
Щодо віку, то залежність тривіальна — чим більше вік, тим гірше здоров’я і його самооцінка: у віці до 29 років поганим здоров’я вважають 4%, у віковій категорії 30—44 років таких майже 7%, серед 45— 59 річних — 22,5% і серед тих,кому понад 60 років — 48%.
— Чому саме на cході, який чи не найбільше постраждав від голоду 1932— 1933 років і де живуть люди, які пам’ятають голод, його найменше бояться — 9% опитаних? Можливо, вони — нещирі? І чому так багато людей бояться голоду на заході — 19% опитаних, як і на півдні?
— По-перше, я думаю, що реальний економічний стан у даному випадку впливає більше, ніж пам’ять. Опитування КМІС у лютому 2008 року показало, що тільки 12% вважає, що їм не вистачає грошей на їжу, а відсоток людей, що бояться голоду в цілому по Україні, дорівнює 15%. Десять років тому (у 98-му) відсоток тих, кому не вистачало грошей на їжу, становив близько 50%, а людей, що боялися голоду, було десь 70%. Позитивна динаміка за цей час зменшила побоювання на 55%, тоді як пам’ять суттєво не змінилася.
— Те, що 20% опитаних бояться зростання злочинності, пов’язане із тим, що вони самі мали негативний досвід чи це пов’язане із колапсом у судовій системі, недовірою до судів, прокуратури та міліції?
— За нашими даними кінця 2007 року, 8% населення в Україні пережили ті чи інші ситуації, пов’язані із злочинністю, а в них є рідні, знайомі... Тому 20% цілком можуть мати такі побоювання — виходячи із власного досвіду та досвіду своїх знайомих. Я маю сумнів, що це може бути пов’язано із недовірою до судової системи або міліції. Якщо вас пограбували чи побили, то вам не подобається сам процес. Навіть якщо ви вірите, що міліція знайде грабіжників, а судова система — покарає, ваші побоювання злочинності не стануть меншими від віри у справедливість покарання.
— Хто ці 5% респондентів, які відповіли в дослідженні, що взагалі нічого не бояться?
— Якщо дивитися на розподіли за статтю, віком та освітою, не можна виявити якусь особливу категорію людей. Можна припустити, що це люди, які несерйозно відносяться до опитування і не хочуть щиро відповідати на запитання.
— 38% опитаних сказали, що їм важко відповісти, які проблеми дійсно вирішує Ю. Тимошенко, а 34% взагалі не дали відповідь. Як це корелюється із найбільшою довірою населення до неї — 25% (дані КМІСу) і з тим, що серед її прихильників — найбільше людей старшого віку (в яких, очевидно, й найбільше проблем і страхів)?
— Якщо б вибори президента були зараз, то в першому турі 25% проголосувало б за Ю.Тимошенко, а 75% — за інших кандидатів чи взагалі б не проголосували. В той же час, 72% не можуть сказати, які проблеми вирішує Ю.Тимошенко... Мені здається, що ці дані узгоджені. Що ж до твердження, що серед прихильників Ю.Тимошенко найбільше людей старшого віку, то це не так. Найбільше її прихильників — серед 30—44-річних. А серед тих, кому за 60, її прихильників — 26%.
