Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Чоловіків не вистачає!..»

10 червня, 2004 - 00:00

В Україні існує гендерний дисбаланс. Такого висновку дійшли вчора учасники парламентських слухань, присвячених проблемам жіночої частини населення. Під цим малася на увазі саме відсутність у країні рівноправності статей — у жінок менша зарплата, їм складніше зайняти керівну посаду. Проте дисбаланс існує й на іншому рівні. В Україні жінок аж на 3,5 мільйона більше, ніж чоловіків. Це в свою чергу негайно позначається на «шлюбній ситуації», а звідси, зрозуміло, — і на народжуваності. На тисячу жінок у нас припадає всього 860 чоловіків. І це вже своєрідний прогрес. Наприклад, 1990 року цей показник становив 816.

Останнім часом, як стверджують у Державному інституті проблем сім’ї та молоді, справи змінюються на краще. У «шлюбний період» (тобто від 18 до 25 років) практично вдалося досягти кількісної «рівності». Зате «від 40 і старшi», особливо в сільській місцевості, — все та ж картина: чоловіків бракує. До того ж, імовірно, «зміни декорацій» найближчим часом не передбачається. Середня тривалість життя українських жінок на 9—11 років перевищує чоловічу, а 35% сильної статі навіть не доживають до пенсійного віку. Помирають в Україні здебільшого від хвороб кровообігу (63,6%), онкологічних (11,0%) та внаслідок нещасних випадків (9,4%). А посилює і без того високі темпи втрат еміграція. Щорічно, тільки за офіційними даними, простори Вітчизни залишають 30 тисяч осіб. А за оцінками МЗС, за кордоном на нелегальних заробітках перебувають близько 2 млн. українців.

У результаті, за результатами останнього перепису населення (нагадаємо, його проводили в 2001 році), в Україні замість «розтиражованих» 52 мільйонів проживають лише 48 млн. 458 тисяч. Експерти стверджують: якщо й надалі все йтиме за таким сценарієм, до 2026 року нас може залишитися і зовсім 40,3 мільйона. Протягом останніх десяти років Україна втратила близько 4,5 мільйона, і це при тому, що не стикалася ні з війнами, ні з масовими епідеміями.

«Існує теорія, що причина нинішньої демографічної кризи — 60-ті роки минулого століття, — розповідає кандидат економічних наук Володимир Кресин. — Тоді жінки в середньому почали народжувати менше, ніж це необхідно для простого заміщення покоління. На 10 чоловік припадало 9 дітей, тоді як потреба була в 22». Щоправда, на думку В. Кресина, цей факт — лише вершина айсберга. Швидше за все, необхідно аналізувати нинішній час, а саме те, що українці живуть мало не найменше з усіх у Європі, і середня кількість народжених сім’ями дітей становить усього 1,1.

А що стосується низької народжуваності — це окрема тема. Наприклад, як стверджує експерт програми ООН «Сприяння гендерній рівності» Тамара Мельник, в Україні не існує проблеми низької народжуваності, а є проблема відкладання вагітності. До речі, не тільки з фінансових причин. Попри те, що закон гарантує право не тільки на материнство, а й на батьківство, насправді турбота про дитину цілком і повністю лягає на плечі жінки. Як показали дослідження, проведені Інститутом проблем сім’ї та молоді, 60% мам проводять зі своїм дитям понад 16 годин на тиждень, тоді як похвалитися цим можуть лише 33% батьків. Більш того, в 90% випадків татусі вважають за краще не водити дитину до лікаря, в 70% — не вкладати її спати, в 65% — не забирати з дитсадка чи школи. Разом із тим, 59% опитаних представниць слабкої статі вважають, що жінці просто необхідно володіти діловими якостями, а 40% не мислять себе без роботи та кар’єрних амбіцій.

Існує, щоправда, й інша версія причин низької народжуваності. За даними МОЗ, з 12 млн. жінок репродуктивного віку майже мільйон — безплідні. Репродуктивні технології, при тому, що вони в Україні, як кажуть, на рівні, — справа більш ніж витратна. А займаються лікуванням виключно приватні клініки — державна медицина в нас, як і в Європі, не може взяти на себе навіть частину цих витрат.

Словом, демографи, складаючи прогнози на найближче майбутнє, особливих ілюзій не мають. У Раді із вивчення продуктивних сил (Національна академія наук) дійшли висновку: навіть якщо тривалість життя раптом різко збільшиться — народжуваність зможе «перемогти» смертність лише за умови, що кожні 10 жінок протягом свого життя народжуватимуть у середньому 25 дітей. Шансів, зрозуміло, замало. Сьогодні за середнього заробітку батьків дохід на одного члена багатодітної сім’ї становить усього 40% від прожиткового мінімуму.

«Ставити» на імміграцію? За найсприятливіших обставин через років 10 притік до України з країн третього світу може сягнути 300 тисяч осіб на рік. Проблему «дефіциту чоловіків» це, можливо, й вирішить...

Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
Газета: