Коментувати дії прокуратури Києва, яка раптом побачила в діях голови Печерського райсуду столиці Миколи Замковенка такі, що заслуговують на порушення проти судді кримінальної справи, навряд чи буде доречним. Окрім додаткової реклами, яка здатна зробити із пересічного судді політичну фігуру, все це нічим, скоріше за все, не закінчиться. Зацікавило інше — несподіване погіршення стану здоров’я Миколи Замковенка. Адвокат вищезгаданого слуги закону Андрій Федур повідомив, що у середу його довіритель був госпіталізований через проблеми із серцем.
Бажаючи хворому якнайшвидшого одужання, не можна водночас не згадати про велику, просто повальну хворобливість, яка виявляється у відомих своєю принциповістю людей, як тільки вони потрапляють за грати. Симпатична фізкультурниця Юлія Тимошенко, опинившись у СІЗО, виявилась носієм букету небезпечних для життя хвороб. Мужній і незборимий вожак УНА-УНСО Андрій Шкіль також шле з-за стін слідчого ізолятора повідомлення про свій критичний стан, близький до летального. Перелік більш або менш відомих в’язнів, які небезпечно захворіли одразу після арешту, можна продовжувати довго, перераховуючи діагнози, з якими ці хворі люди ще вчора енергійно працювали кожен на своєму місці.
У чому причина? Може, умови утримання у наших в’язницях і справді такі, що людина миттєво починає втрачати запас здоров’я? Може, це звичайний прийом, завдяки якому адвокати підозрюваного отримують підстави для клопотань?
Ніхто не відповів би на ці запитання краще, аніж суддя, який своєю волею може випустити людину з-під варти чи, навпаки, під варту взяти. І суддя Замковенко зробив це. Від одної думки, що проти нього порушено кримінальну справу, панові судді стало так погано, що серце змогло спокійно битися лише у палаті Феофанії. Бо суддя знає, що може зробити з людиною наше правосуддя, якщо та матиме необережність потрапити в його жорна. Несамовиті розповіді заарештованих та осуджених про порядки, які існують в усій системі — від суду і прокуратури до місць позбавлення волі, які періодично друкує місцева й центральна преса, нічого досі не змінили, залишаючись лише попередженням: не попадайся!
Добре, якщо ви колишній віце-прем’єр, про ваші страждання пише ваша же преса, а вашим станом здоров’я цікавиться міжнародна громадськість. Тоді можна сподіватися на мужність голови райсуду, котрий поновить справедливість і випустить невинно ув’язнену з-за грат. А якщо ви просто громадянин і місяцями, а то й роками очікуєте в тісній камері, коли у судді дійдуть руки до розгляду вашої справи, яка виглядає більш ніж сумнівною?
Коли дивитися саме iз цього боку, то в справі, порушеній прокуратурою Києва проти судді Замковенка, слід було б шукати і смакувати не політичні версії переслідування «чесного судді», якому реально інкримінують поки що, за офіційними повідомленнями, несвоєчасну подачу деяких карних справ, а причини того, чому кримінальні справи залишаються по три роки не розглянутими і «зайнятий» суддя не надає цьому особливого значення (потім, мовляв, коли оформлю належним чином). Тепер точно не оформить, бо інтерв’ю буде давати по десять разів на день. Якби прокуратури інших міст і районів взялися так прискіпливо наглядати за діями суддів, як столична прокуратура за діями Замковенка, страшно подумати, що б сталося із нашою судовою системою. Масова епідемія серцевих нападів наповнила б елітні лікарні непідкупними служителями Феміди, не залишивши місць іншим постійним клієнтам, у яких теж періодично з’являється потреба підправити серцеві м’язи. На цьому обмежимося у припущеннях. Бо щось у серці закололо. Чого б це?
