У Румунії відбулася презентація книги «Почему он нас уничтожал?», перекладеної на румунську мову. Видану раніше російською мовою в серії «Бібліотека газети «День» книгу представляв автор — заступник директора Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький. Як учора повідомила «Дню» аташе з питань культури посольства України в Румунії Корнелія ЛУСКАЛОВА, на презентації книги в українському посольстві й круглому столі «Голодомор в Україні 1932—1933 років — потреба в міжнародному засудженні» взяли участь румунські парламентарі, історики, керівники й дослідники з Інституту засудження злочинів комунізму, Інституту вивчення тоталітаризму, представники громадських організацій, голова партії Народна дія, колишній президент Румунії Еміль Константінеску, а також представники місцевих органів влади й засобів масової інформації. «Такий інтерес викликаний недостатньою необізнаністю румунського суспільства щодо цієї події та необхідністю популяризації серед румунів інформації про Голодомор», — підкреслила аташе. За її словами, представники румунських антикомуністичних організацій заявили про необхідність об’єднання зусиль проти тоталітаризму, який має таке обличчя. «За підсумками презентації книги румунські продемократичні організації та інституції боротьби з комуністичними режимами пообіцяли підтримати зусилля України на міжнародній арені й висловити співчуття, закликати парламент і уряд дати офіційну оцінку цьому явищу як геноциду і засудити Голодомор в Україні», — сказала пані Лускалова. За її словами, очікується, що представники місцевих органів влади підтримають якомога ширше проведення заходів «Негасима свічка» в Румунії, щоб всі румуни знали й розділили разом цю нашу колишню трагедію. Цей факт означає, що дослідження сталінізму і Голодомору є важливим для південної сусідки нашої держави. Слід відзначити, що останнім часом в Європі розгорнулась справжня боротьба щодо цієї теми. Попри позицію Росії та завдяки зусиллям деяких європейських політиків в ПАРЄ вдалося провести рішення щодо розгляду питання Голодомору як геноциду українського народу на осінній сесії.
Боротьба на цю тему ведеться і на сторінках газет. Наведений вище приклад Румунії та публікації в західній пресі свідчать про намагання країн Заходу розібратися в цій проблематиці. 23 червня 2008 року в газеті The Times вийшла редакційна стаття під назвою «Україна: довга пам’ять. Мільйони тих, хто помер від голоду при Сталіні, не повинні бути забуті». (Уважні читачі «Дня» помітили, що 24 червня газета передрукувала цю статтю).
Зовсім по-іншому на ці публікації та спроби України розібратися в минулому реагує офіційна Москва. Черговим прикладом є відповідь посла Російської Федерації у Великій Британії Юрія Федотова на вищезгадану статтю у The Times. Російський посол у листі до британської газети від 27 червня фактично звинувачує Україну в «історичному ревізіонізмі». Зокрема, він зазначає наступне: «... Россия отвергает попытки расценивать этот голод как геноцид против украинского народа и отдавать ему дань памяти именно в этом качестве. Не удивительно, что многие миллионы россиян, чьи предки были среди жертв голода, категорически возражают против подобной манипуляции историей. Эта трагедия умышленно искажается в националистических политических целях для того, чтобы вбить клин между российским и украинским народами...»
Дивна реакція. Багато разів з України звучали голоси наших відомих істориків і громадських діячів: ми не звинувачуємо російський народ, ми звинувачуємо сталінський режим. Не чують, чи не хочуть чути? Чи не бачать різниці?
Логічно виникає питання, чому політики Росії заважають спробам України розповісти світу всю правду про Голодомор? Чому захищають сталінізм?
КОМЕНТАР
Юрій ЩЕРБАК, екс-посол України в США:
— Посол РФ у Лондоні пан Ю. Федотов, виконуючи інструкції свого уряду, в своєму листі до газети «Таймс» намагається звинуватити Україну в «історичному ревізіонізмі».
Це, м’яко кажучи, більш ніж дивно, якщо не сказати — цинічна позиція. Уявіть собі, якби уряд Польщі, на території якої в роки Другої світової війни нацисти вбили мільйони поляків і євреїв, звинуватив Державу Ізраїль, яка шанує пам’ять жертв Голокосту, в «навмисному викривленні в націоналістичних і політичних цілях трагедії та в намаганні вбити клин між польським і єврейським народами». Абсурд? Але саме такою «логікою» користуються офіційні представники Росії, які відмовляють українцям у праві вшановувати пам’ять своїх предків, знищених сталінським режимом у роки Голодомору.
Знаю цю трагедію не з чуток: дві мої бабці й дід загинули в 1933 році з голоду. Голодомор носив усі ознаки геноциду, бо конкретно в Україні був спрямований проти станового хребта нації — селянства та української інтелігенції. Переконаний, що кожен народ (казахи, росіяни та інші) мають право на вшанування жертв сталінщини і власну оцінку минулого. Єдине, на що Росія не має права, — диктувати колишнім народам СРСР свою волю, виправдовуючи Сталіна як «успішного менеджера», намагаючись домогтися забуття його кривавих злочинів.
Юліан ЧІФУ, директор Центру попередження конфліктів, Бухарест :
— Це, справді, цікава тема. Для нас важливо знати, що сталося в ті часи. Румунський парламент уже засудив комунізм iз усіма його наслідками. Я вважаю, що український Президент, уряд і парламент повинні повністю засудити комунізм, весь період соціалізму та його наслідки. Я веду мову не про один факт історії, а про весь період комуністичного правління в колишньому Радянському Союзі. При цьому слід не забувати той факт, що для України отримання незалежності в 1991 році після розпаду Радянського Союзу було святом. Тим часом як для іншої частини колишнього СРСР, особливо в Москві, ця подія стала найбільш жахливим днем, руйнуванням проекту імперської ідеї. Україна, переживши Голодомор у 1932—1933 роках, повинна рухатися далі й засудити всі злочини радянської ери, не лише Голодомор.
Я вважаю, що Росія діє як спадкоємиця колишнього Радянського Союзу, причому в дуже прямому значенні, зважаючи на власні інтереси. Москва, очевидно, не виключає можливості того, що Україна й українські громадяни, які втратили рідних, можуть поставити питання не лише про визнання того, що сталося у цей період, а й про фінансове відшкодування від Російської Федерації як спадкоємицi тодішньої комуністичної влади. Тому я думаю, що Росія реагує саме на такий тип тиску — на можливість того, що Москва може опинитися в ситуації необхідності відшкодування всього зла, яке було скоєно під час Голодомору не лише в Україні, але й у Росії.
Парламентська Асамблея Ради Європи вже ухвалила резолюцію, яка засуджує комунізм. Європейський Союз та Європейський парламент повинні підтримувати спроби України вплинути на світове визнання Голодомору злочином і загалом засудження всього періоду комуністичного правління в колишньому Радянському Союзі, щоб таке визнання закрило цю частину історії та могло примирити народи, які були втягнуті в це дійство.
