Учора в парламенті отримали заяву про відставку від міністра фінансів Віктора Пинзеника. Власне, цей демарш був цілком передбачуваним після того, як наприкінці січня отримав широкий розголос його лист (який одразу охрестили таємним) до прем’єр-міністра й уряду. У ньому він посмів розповісти правду про вплив на українську економіку світової фінансово-економічної кризи та про те, до яких наслідків для України може призвести позиція уряду, що домігся ухвалення нереального, по суті, бюджету.
Після цього міністра фінансів наче зашунтували. Він не зустрічався з пресою, й навіть невідомо, чи допустили його до ведення переговорів з місією МВФ, яка закінчила нещодавно свою роботу в Україні. Чи не тому, як зауважив Президент Віктор Ющенко, між сторонами «не вийшло конструктивного спілкування».
Тим часом Юлія Тимошенко, отримавши після вдалого для неї голосування про відставку карт-бланш на подальшу роботу, вирішила провести ротацію уряду. Хоч як це дивно, прізвище Пинзеника серед тих міністрів, що йдуть, не фігурувало. Швидше за все, Віктор Михайлович був потрібен прем’єрові як цінне прикриття для її ідей та ініціатив. Не дарма один із експертів «Дня», що близько й добре знає Пинзеника, сказав про нього: це єдиний професіонал в уряді. Поки він був у його складі, під його ім’я можна було отримувати кредити. Після того як він пішов, уряд дуже багато втратив...
Пояснюючи свою добровільну відставку на сайті Мінфіну, Віктор Михайлович зазначив: «Я не вперше працюю в уряді. І завжди займав професійну позицію. Збалансований бюджет, мінімальний розмір його дефіциту, обмеження життя в борг, неемісійні джерела фінансування дефіциту — цими й іншими принципами я завжди керувався...». «У нинішніх умовах професійна позиція міністра фінансів стала заручником політики. Змінити цю ситуацію міністр фінансів не може. Як і не може відмовитися від своїх професійних підходів», — зауважив Пинзеник.
Думаю, міністр сказав тут чимало, але ще далеко не все. Вочевидь, він не міг сприйняти підсумки роботи в Україні місії МВФ інакше як свою особисту професійну поразку, хоча, як виглядає, зробив усе, що від нього залежало, щоб пробити залізобетонно-популістську бюджетну позицію керівництва уряду. Утім, Юлія Тимошенко оперативно заявила, що, мовляв, випадають «слабкі», не всі витримують, заміну буде знайдено, єдність коаліції не порушиться. Так просто?
