На сьогодні 22 літаки Су-17 входять до складу 43-ї штурмової морської авіаційної ескадрильї Чорноморського флоту, що базується на аеродромі п ід Сімферополем. Туди в четвер із російськ ого військового аеродрому «Анапа» має перелетіти перший Су-24м. Далі, за схемою, кожен наступний російський бомбардувальник сідатиме в Сімферополі з інтервалом у добу — буде оновлено всю авіаційну складову Чорноморського флоту. Головна відмінність Су-24м від Су-17 полягає в тому, що нові літаки в складі ЧФ можуть використовуватись як носії ядерної зброї.
Хоча російська сторона раніше вже повідомляла, що на цих літаках у Криму пристрої для утримання спецбоєприпасів — тобто ядерної зброї — буде демонтовано, але, попри ці запевнення, ще донедавна Київ дотримувався позиції, за якою нові літаки на ЧФ з'являться лише після того, як між обома країнами буде укладено спеціальну угоду. Ця угода мала б надати українській стороні право оперативно інспектувати російські авіаарсенали, якщо буде така потреба. Адже, як стверджують фахівці, демонтоване устаткування для застосування на Су-24 спецбоєприпасів можна встановити, маючи бажання, за шість або десять годин.
Проте такої угоди так і не підписано, а заміна літаків ось-ось розпочнеться. Росія хіба що погодилася на те, що після приземлення кожного Су-24 на аеродром «Гвардійське», що в Криму, літаки будуть представлені на огляд українській стороні «на предмет відсутності ознак розміщення спецзброї».
Причина такої поступливості Києва, як стверджують особи, обізнані з тонкощами переговорів навколо бомбардувальників, криється у вказівці, з посиланням на побажання Леоніда Кучми, яка була передана українській делегації вже в ході переговорів із росіянами на нещодавній зустрічі, де обговорювалися невирішені питання базування ЧФ в Україні. Мовляв, Президент хоче, щоб усі суперечливi питання нарешті були вирішені. Що і було зроблено.
Утім, надалі, як пояснюють у Києві, заміна озброєнь і техніки ЧФ буде проходити на підставі двосторонніх домовленостей, де буде передбачено і той нереалізований механізм контролю над озброєннями ЧФ. Однак це, чесно кажучи, вже нагадує розмахування кулаками після бійки, оскільки та ж Росія дотримується позиції, що три базові угоди між обома країнами щодо ЧФ є цілком достатньою політико- правовою основою для вирішення всіх питань між обома країнами — зокрема коли мова заходить і про оновлення арсеналів флоту.
Звісно, не можна категорично стверджувати, що Росія не встоїть перед спокусою і обов'язково буде прагнути перехитрити Київ та розмістити на ЧФ ядерну зброю. Тим більше, що посадові особи РФ офіційно визнали неможливість такого розвитку подій. Однак не можна не помічати й такого. Увесь минулий рік, згідно з планом бойової підготовки, ЧФ, серед усього іншого, готувався до локальної війни в регіоні, до блокування транзитних перевезень Чорним морем і — що особливо цікаво — здійснював вишкіл особового складу з огляду на можливе застосування ядерної зброї. Цьогорічний план вишколу ЧФ навряд чи принципово відрізняється від минулорічного.
P.S. Офіційний Київ фактично вже вдруге капітулює перед Москвою і російським Чорноморським флотом. Нагадаємо: 19 травня уряд України видав Постанову № 863, згідно з якою запроваджувалася низка заходів контролю стосовно ЧФ. Тоді Україна мала намір запровадити чіткі умови перетинання російськими вояками кордону країни. Усі вантажі для потреб ЧФ підлягали експортному контролю. А будь-яка передислокація вояків і бойової техніки ЧФ РФ у Криму дозволялася тільки після завчасного — за три доби — попередження начальника Генерального штабу України. Така контрольна активність Києва викликала роздратування Москви.
Пiсля того, як Леонід Кучма мав телефонну розмову з тодішнім прем'єром Росії Сергієм Степашиним, рішенням Кабінету Міністрів від 9 червня дію Постанови № 863 було призупинено, бо, як тоді пояснювалося, виникла потреба провести необхідні консультації із «компетентними органами» Росії. На прикладі Су-24 нині можна стверджувати, що для Росії ці консультації мають досить продуктивний характер. Чого не скажеш про позаблокову і поки що без'ядерну Україну...
