Ухвала парламентського комітету з правової політики ініціювати початок процедури імпічменту Президента Леоніда Кучми свідчить, передусім, про те, що терпець урвався у всіх.
"За" проголосували депутати, котрі представляють антагоністичні політичні групи, в тому числі ті, хто до останнього часу вважався найлояльнішим. До складу комітету з правової політики входять представники фракцій комуністів, НРУ, СПУ і СелПУ, парламентських груп "Конституційний центр", МДГ, "Реформи", тобто практично весь парламентський спектр.
Чому ухвала про початок процедури імпічменту виникла саме тепер? Відповідь можна шукати в декількох площинах - психологічній, правовій і політичній. Успішне блокування пропрезидентськими парламентаріями законів про вибори і про поправки до Конституції (28 -29 серпня), здається, вселило Л. Кучмі надмірну впевненість у своїх силах. У першому ж його висловлюванні після повернення з відпустки (2 вересня) звучало погано приховане торжество. Абсолютно невиправдано і грубо, не рахуючись зі своєю гідністю глави держави, Президент мимохідь образив лідера парламентських комуністів Петра Симоненка і екс-прем'єра Павла Лазаренка. І стало цілком зрозуміло, що на жодні компроміси з парламентом він іти не збирався. Не виключено, що все це було останнім поштовхом для членів комітету.
Можливо, мотив для імпічменту вибрано не найвдаліший. З упертої відмови глави держави підписати законопроект про держадміністрації непросто зробити "політичне шоу", на відміну, наприклад, від президентського вето на закони про підвищення межі малозабезпеченості, про прожитковий мінімум або про пенсії. Однак у юридично-правовому аспекті вибір комітету потрібно визнати бездоганним. Тричі повернувши в парламент на доопрацювання закон, двічі схвалений конституційною більшістю, Президент продемонстрував відкрите нехтування конституційними нормами і зловживання владою. Що стосується "видовищності", то щодо цього затримки не буде.
