Спеціальний представник президента Росії на переговорах
із міжнародними фінансовими організаціями Анатолій Чубайс повідомив журналістам,
що погляди російського уряду та потенційних кредиторів Москви — Міжнародного
валютного фонду і Всесвітнього банку — майже повністю збігаються.
Чубайс провів переговори з керівниками московських представництв цих
організацій, після яких і було зроблено таку багатообіцяючу заяву. Проте
очевидно, що в даному випадку ми спостерігаємо лиш за першими етапами переговорів
Чубайса з його західними партнерами. Керівники московських представництв
МВФ та ВБ виконують тут скоріше роль авторитетних експертів, а головні
консультації уже будуть відбуватися із представниками керуючих органів
цих організацій. Однак заява Чубайса все одно залишається достатньо важливою
— і з погляду продовження непростих переговорів, і з точки зору забезпечення
«паблісіті» президентського спецпредставника.
Зустріч Чубайса із представниками міжнародних фінансових організацій
збіглася в часі із повідомленнями про майбутній візит до російської столиці
Білла Клінтона: президент США відвідає Москву вже у вересні, і його перебування
може виявитися тим необхідним акордом підтримки, котрий хоч би політично
продемонструє МВФ та ВБ, що Вашингтон украй занепокоєний ситуацією в російській
економіці, тож бажані для Росії $10 — 15 мільярдів доведеться давати. Однак
те, що гроші для Росії залежать сьогодні не тільки від Чубайса, а й від
Клінтона, наводять експертів на сумні думки стосовно зовнішньополітичного
курсу останніх років. Скажімо, коментатор «Известий» нагадує своїм читачам
про політику Москви і Смоленської площі за принципом «що погано для Америки
— добре для Росії» і констатує, що у США збільшується розчарування російською
елітою. Цікаво, звичайно, що тільки тепер російські експерти починають
розуміти: великий авторитет на міжнародній арені Євгена Примакова та прихильників
його утопічних поглядів на можливості Москви; всевладдя в економіці штучно
створених із колишніх союзних міністерств монополій на кшталт «Газпрому»;
невміння довіряти своїм західним партнерам, яких багато хто в Москві продовжує
сприймати через призму радянських часів; корпоративність олігархічних відносин
у фінансовій сфері — вся сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів може
залишити Росію без грошей.
Однак Чубайс продовжує бути оптимістом. Може, тому, що вважає, що боротьба
за кредити змусить Москву на краю провалля погодитися на такі зміни, які
навіть сьогодні вважаються малореальними?
Москва
