Кінець літа ось уже декілька років традиційно вважається часом очікування підвищення цін на нафтопродукти. Якщо пригадати минуле літо, то стрибок цін на бензин приголомшив навіть начебто звиклих до капризів нашого ринку споживача. Тоді ціна літра високооктанового бензину доходила на Рівненщині мало не до чотирьох гривень. Поки що важко говорити про те, чим «порадує» власників автотранспорту нинішній сезон, і все ж фахівці роблять деякі прогнози.
Керівник однієї з найбільших в Україні організацій, що займаються транспортуванням нафтопродуктів, управління «Прикарпаттранснафтопродукт» Володимир МАЛИХІН так прокоментував для «Дня» ситуацію:
— Прогнози в нафтовому бізнесі справа вельми невдячна, і все ж я ризикну передбачити, що вже в найближчому майбутньому ціни на рідке паливо в Україні зростуть відсотків на десять. Це пов’язано з декількома чинниками.
Наші нафтопереробні підприємства працюють далеко не на повну потужність. Не вистачає сировини. Процес їх приватизації вельми затягнувся, і сьогодні вести мову про їхню ефективну роботу складно. До того ж світова кон’юнктура на нафтовому ринку склалася не на користь України. Сировина має попит, і перед його власниками стоїть дилема: продати нафту на світовому ринку й одержати за неї гроші негайно чи мати справу з усілякими бартерними схемами розрахунків з українськими споживачами. При цьому часто пропонуються продукти харчування, такі, як борошно, цукор, яких і всередині країни не дуже багато. Природно, російське вивізне мито на нафту також не сприяє зниженню ціни. І все ж, незважаючи на все вищезазначене, я думаю, різкого ривка цін не буде. Поки що є у трейдерів деякі запаси палива. Можливе подорожчання бензину та дизельного палива після 1 жовтня, коли буде знято пільги щодо оподаткування цього виду бізнесу.
Загалом ситуація із транспортуванням так званих «грубих нафтопродуктів» — бензину АІ-76 та дизельного палива, а саме на них і спеціалізується наше управління, досить стабільна, хоча і значною мірою за рахунок транзитного перекачування сировини через територію України на Прибалтику. Місцеві фірми, що займаються забезпеченням паливно-мастильними матеріалами агропромислового комплексу (саме він найбільше має потребу в такому паливі), виявляють інтерес до закупівлі, однак вони дуже істотно постраждали від останніх реформ в аграрному секторі. Фактично багато які КСП, що мають борги за паливо, вже не існують, а створені на їхній базі нові приватно-орендні господарства не поспішають повертати борги. Така ситуація відлякує багато, які фірми, готові постачати паливо селу. У минулому бартерні схеми розрахунку аграріїв із постачальниками себе виправдовували, сьогодні ж після їх фактичної заборони купівля палива господарствами, які, як правило, не мають на це «живих» грошей, дуже ускладнилася.
У зв’язку із цим робити довгостроковий прогноз важко. Однак якщо ситуація розвиватиметься за сьогоднішнім сценарієм, то восени — взимку наш паливно- енергетичний комплекс чекають вельми серйозні випробування...
