Лідер опозиційного БЮТ Юлія Тимошенко на наступному пленарному тижні збирається повторно, з урахуванням побажань і поправок колег-парламентаріїв, подати на розгляд ВР проект закону про скасування пільг народним обранцям. Нещодавно голосування щодо аналогічного проекту, автором якого є пані Тимошенко, закінчилося провалом. Члени Партії регіонів і деякі депутати від «Нашої України» не побажали позбавляти себе безкоштовних благ. Яким буде повторний підсумок дебатів навколо депутатських преференцій, стане відомо дуже скоро. Однак, як свідчить практика, економити на собі парламентарії не люблять.
Хоч як старалася опозиція в особі БЮТ урізати численні депутатські пільги і витрати на утримання парламентського апарату, нічого у них не вийшло. Верховна Рада збільшила кошторис витрат на свою діяльність наступного року на 200 млн. грн. Поточного року парламент обходиться платникам податків у 606 млн. гривень. Наступного року на забезпечення діяльності ВР парламентарії вирішили виділити 801,7 млн. Проект кошторису витрат на 2007 рік, поданий Держуправлінням справами на загальну суму в 834 млн. грн., депутати, згнітивши серце, урізали лише на 33 млн., замість запропонованих БЮТ 300.
Без різного роду преференцій депутати також не залишилися. Один літак для спікера Олександра Мороза обійдеться держбюджету в два мільйони гривень на рік. Звичайні депутати користуватимуться безкоштовними авіаквитками економ-класу.
Крім перельоту, у народних обранців є ряд інших преференцій, на які нині заміряється опозиція.
Головна депутатська преференція — недоторканість, яка відкриває безмежний океан можливостей. В основному прикриваючись імунітетом, наші обранці активно лобіюють інтереси свого бізнесу. Часто нардепи прикривають і чужий бізнес. Безумовно — не задарма. Крім цього, власникам депутатських мандатів передбачено й інші, не менш привабливі пільги. Кожний депутат має законне право на щорічні оздоровчі, сума яких чимала — 10 тисяч гривень.
Телефонні переговори народних депутатів (за винятком мобільного зв'язку. — Авт.) також оплачує держава. Щоправда, є обмеження — за рік депутат повинен наговорити не більше трьох тисяч гривень. 220 годин на рік. Стільки депутат може користуватися безкоштовним транспортом. Практика засвідчує, що і телефонні і автомобільні пільги, активно використовуються не парламентаріями, а їхніми помічниками і не тільки в службових, але і в особистих цілях.
Чергова стаття прибутків народних обранців — компенсація витрат на виконання депутатських повноважень (становить близько 60 тисяч гривень за рік).
Проте, мабуть, найулюбленішою пільгою, передбаченою власникам мандата, є право на отримання житла за рахунок платників податків, тобто нас з вами. Примітно, що навіть ті захисники інтересів своїх виборців, у яких нерухома власність розкидана по всьому світу, з величезним задоволенням приймають «квартирну» пільгу. Часом смішно спостерігати за тим, як депутати, що називають себе людьми самодостатніми або, більше того, — мільйонерами, першими стають в чергу за черговим дахом над головою. Останніми роками згадується хіба що керівник другого за потужністю виробничого підприємства в Україні (після «Криворіжсталі») ММК ім. Ілліча нардеп Володимир Бойко, який відмовився від депутатської нерухомості. У поточному, п'ятому скликанні, лідер БЮТ обіцяє, що депутати її фракції (125 чоловік) всі дружно відмовляться від даної пільги.
А втім, все-таки не всі депутати воюють за безкоштовне житло. Багато хто з них користується правом обміняти квадратні метри на певну кількість грошових знаків. Як правило, квартири народним обранцям надаються в престижних районах столиці. До речі, торік із стін регламентного комітету випливла інформація про нову роздачу квартир депутатам, незважаючи на те, що багато хто з них під час попереднього перебування в ВР вже отримував житло. Поточного року скандал виник навколо будівництва так званого депутатського містечка. Управляючий справами парламенту Дмитро Рудьковський, презентуючи проект, заявив, що парламентське містечко протягом найближчих років з'явиться в Голосіївському районі столиці, а його приблизна вартість — 200 мільйонів гривень.
Доповнює кошик пільг народного обранця матеріальна допомога для колишніх депутатів, не переобраних до нового парламенту і що не зуміли знайти собі роботу. На сьогодні ця пільга становить п'ять тисяч гривень щомісяця протягом року. А якщо протягом 12 місяців екс-парламентар не зможе знайти собі робочого місця, допомога в незмінному розмірі — п'ять тисяч виплачуватиметься йому ще рік. Надалі ця сума зменшується на половину, але виплачується аж до пенсійного віку. До речі, про пенсії. Розмір депутатської пенсії також, як нескладно здогадатися, істотно відрізняється від грошової допомоги «маленьких» українців. Крім того, за парламентськими пенсіонерами зберігається право безкоштовного медичного обслуговування і оздоровчих благ, а також можливість користуватися службовим транспортом.
Можливість користуватися цими численними преференціями мають право тільки обрані. Адже пересічний українець навряд чи може поповнити ряди парламентаріїв. Чому? Відповідь проста — для того, щоб начепити на лацкан свого піджака значок народного депутата, потрібно мати гроші. Багато. Глава правління Комітету виборців України Ігор Попов стверджує, що прохідне місце у виборчому списку на виборах до Верховної Ради можна придбати за 2—14 мільйонiв доларів. Як правило, ризики ділять. Скажімо, для «ризикованих» місць вироблена така схема: гроші кладуться в деякий сейф, і якщо людина не проходить, то їй їх повертають за вирахуванням 5—10% на витрати виборчої кампанії.
Але навіть ці нечувані для простого обивателя суми, витрачені на отримання депутатського місця в парламенті, «відбиваються» протягом року. Робиться це, як правило, за допомогою лобіювання будь-чиїх інтересів на рівні запитів або навіть законопроектів.
ДО РЕЧІ
«Рівень корумпованості та хабарництва у Верховній Раді є найбільш високим серед усіх центральних рівнів влади», — заявляє глава антикорупційного комітету «Межа» (АКМ) Тарас Клименко. Він стверджує, що в ході опитування, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології для АКМ, було найбільш важливим визначення найкорумпованіших рівнів влади, а також людей, діяльність яких призвела до стрімкого підвищення рівня хабарництва і корупції в Україні.
