Російський «Газпром» у вівторок уранці відновив постачання газу до Європи й України. Про це московським ранком, утомлена після багатогодинних нічних переговорів, але, вочевидь, вельми задоволена, повідомила журналістам прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, котра особисто була присутня на диспетчерському пункті.
Далі вона продовжила тішити пресу й усю країну: «Ми розраховуємо, що вийдемо на рівень (ціни. — Авт.) для українських споживачів $230 за тисячу кубометрів у році» (в першому кварталі, за даними «Газпрому», нам доведеться його купувати за $360). У зв’язку з цим незмінний тариф на транзит ($1,7 на 100 км) прем’єр назвала рентабельним для України («адже ціна газу менше за світову») й розповіла, що 11 мільярдів кубометрів технологічного газу Україна купила за $167 за тисячу кубометрів. Заразом же, на думку Тимошенко, Україна заощадила в результаті переговорів $5 мільярдів... А ще, до речі, вдалося остаточно розправитися з ненависним посередником і вийти на прямі й абсолютно прозорі відносини з «Газпромом».
Газові перспективи після «замирення» з цим монополістом теж виглядають більше ніж привабливо. Тимошенко розповіла: «З 2010 року ми братимемо газ десь на 10% дешевше, ніж Європа».
Які лаври і коментарі чекали стомленого прем’єра цього дня в столиці України, де напередодні без водохресних морозів святкували Водохреще?
Практично непідвідомче уряду МЗС виступило з дещо запізнілою заявою про «спланований характер газової атаки Росії» з метою зруйнувати українську газотранспортну систему. «Навіть після фіаско в реалізації цих планів проти свого «стратегічного партнера» й підбурювання проти України її європейських партнерів російська влада й далі не знаходить у собі сил припинити інформаційний наступ на Україну», — говориться в заяві. І чого б це наші дипломати, не надто активні в період переговорів, раптом почали, як то кажуть, після бійки махати руками?..
Насправді тут, звісно, немає великої таємниці: в стані іншого ймовірного кандидата на майбутніх президентських виборах, напевно, не подобається Тимошенко-тріумфатор на білому коні (хоча, якщо чесно, ні сам тріумфатор, ні цей «кінь» не позбавлені плям). Там вважають, що ціна нинішніх газових угод може виявитися занадто високою для України. На думку голови Секретаріату Президента Віктора Балоги, висловлену того ж таки дня, домовленості про постачання російського газу викликають багато питань і зауважень через непрозорість ухвалених рішень. Балога передбачає, що «вже в лютому промислові підприємства та населення побачать у платіжках за використаний газ значно більші цифри до сплати. Унаслідок зменшиться кількість споживачів, які зможуть розрахуватися за дорогі енергоносії, що призведе до миттєвого зростання боргів на внутрішньому газовому ринку». За словами Балоги, «два дні на розрахунок точної вартості газу для України, які попросила Ю. Тимошенко, дають їй простір для вільних імпровізацій з формулою ціни. Складається враження, що уряд спочатку купив надто великі черевики, а вже потім думатиме, як ходити в більшому на декілька розмірів взутті». Для голови Секретаріату неприйнятним є визначення вартості російського газу для українських споживачів від ціни в $450 за тисячу кубометрів, «яку останніми місяцями нав’язує Москва». «Якщо уряд виходитиме саме з цієї цифри, тоді Україна може отримувати паливо мінімум по $360. Однак зовсім нещодавно, 1 січня цього року, прем’єр у спільній з Президентом заяві визнала економічно обгрунтованою ціну в $201 за тисячу кубометрів», — зазначає Балога й додає, що в різниці між цими цифрами «може ховатися корупційна складова українсько-російських газових угод». Проникливість Секретаріату викликає захоплення. Дивно лише, що Віктор Іванович не роздивився елементарного: Тимошенко, швидше за все, майже й не збирається використовувати газ за $360 в першому кварталі. Про це свідчить хоча б річний обсяг газу, який «Газпром», згідно з останніми домовленостями, має постачити Україні протягом року — 40 мільярдів кубометрів (2008 року — 54,6 млрд.). Різниця приблизно й становить квартальну потребу нашої країни... Чи не змерзнемо? Розрахунок на власне видобування й підземні сховища. А як же промисловість, яку економічна й газова кризи ввели в стан ступору, а як же зростання ВВП, що майже вже зупинилося? Щоб вирішити ці проблеми, уряду треба відмовитися від роботи в режимі пожежної команди, що діє від кризи до кризи, й перейти до системної роботи на економіку країни. На жаль, в уряді не дуже багато людей, здатних впоратися з подібними завданнями. Та й опозиція не тішить свіжими ідеями. Десь там, на підході, нова еліта, що народилася в надрах середнього класу й уже втомилася від корупційних схем, впроваджуваних пострадянським чиновництвом. Скільки ще часу треба, щоб вона набралася сил?
